Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Калініно Тульчинського району

Вінницької області, мешканця м. Києва,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця та мешканця м. Києва,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років без конфіскації майна.

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця с. Нова-Буда Бородянського району

Київської області, мешканця м. Києва,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296 КК України, а саме по епізоду хуліганства щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11, виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими та засуджено за умисні злочини, вчинені ними за таких обставин.

ОСОБА_7 15 квітня 2008 року приблизно о 23 годині 30 хвилин у стані алкогольного сп’яніння на території домогосподарства АДРЕСА_1 спільно з особою, не притягнутою до кримінальної відповідальності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив хуліганство щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13, під час якого, діючи з особливою зухвалістю, завдав кулаком правої руки удар в обличчя ОСОБА_12

Крім того, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 20 серпня 2008 року приблизно о 00 годин 30 хвилин у стані алкогольного сп’яніння біля будинку АДРЕСА_2 групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинили хуліганство щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в ході якого потерпілим були заподіяні відповідно легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_15 також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Того ж дня, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приблизно о 00 годин 50 хвилин у стані алкогольного сп’яніння біля будинку АДРЕСА_2 за попередньою змовою групою осіб напали на ОСОБА_14 та із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров’я потерпілого заволоділи його майном, зокрема, мобільними телефонами марки "Нокіа- 6230" та "Соні-Еріксон К510і", сумочкою "Адідас" з особистими речами останнього, чим заподіяли матеріальну шкоду на загальну суму 2949 гривень.

Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 20 серпня 2008 року приблизно о 4 годині 30 хвилин у стані алкогольного сп’яніння в підземному переході біля будинку АДРЕСА_3 групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинили хуліганство щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в ході якого потерпілим були заподіяні відповідно легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_11 також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_8, даючи свою оцінку доказам у справі, посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, просить змінити оскаржувані судові рішення щодо нього, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України та застосувати Закон України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року. Своє прохання мотивує тим, що у заволодінні майном ОСОБА_14 засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 участі не брали, він сам вдруге підбіг до потерпілого, завдав йому тілесних ушкоджень та забрав його речі. Зазначає, що при цьому потерпілий свідомості не втрачав;

- засуджений ОСОБА_7, посилаючись на незаконність його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що розбійного нападу на ОСОБА_14 не вчиняв. Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував думку потерпілих, які не мали матеріальних претензій та не наполягали на суворому покаранні;

- захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, просить змінити оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_8, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України та застосувати Закон України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року. Доводи його скарги аналогічні тим, що викладені у скарзі його підзахисного. Також просить призначити засудженому ОСОБА_8 покарання не пов’язане з позбавленням волі;

- захисник ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_9, посилаючись на незаконність його засудження, просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_9, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_9 у вчиненні хуліганських дій що потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 участі не брав. Вважає, що дії ОСОБА_9 по заволодінню майном ОСОБА_14 слід кваліфікувати за ст. 186 КК України. Звертає також увагу на те, що судом при призначенні покарання не було враховано думку потерпілих та дані про особу ОСОБА_9, призначене покарання є занадто суворим.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищестоящого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Згідно зі ст. 323 КПК України вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляцій і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь.

Як убачається із матеріалів справи, в апеляціях на вирок місцевого суду засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначали, у тому числі, про те, що на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_14 змови між засудженими не було, ОСОБА_8 вдруге сам підбіг до потерпілого та заволодів його майном, що в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували факт втрати свідомості потерпілим ОСОБА_14 під час вчинення злочину щодо нього.

Однак, у порушення наведених вище вимог закону апеляційним судом на вказані питання належної відповіді не дано та не зазначено підстав, через які апеляції в цих частинах визнано необґрунтованими.

При обґрунтуванні залишення касаційних скарг без задоволення суд апеляційної інстанції не врахував та не дав належної оцінки показанням засуджених та потерпілого як у судовому засіданні, так і на досудовому про обставини заволодіння майном ОСОБА_14 та, як убачається зі змісту ухвали, допустив суперечності у своїх висновках. Так, визнавши, що дії засуджених правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, зазначив, що втрата потерпілим ОСОБА_14 свідомості під час побиття істотного значення не має, а лише є одним із факторів, який впливає на правильність кваліфікації дій винних саме як розбійний напад.

У зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Доводи про суворість призначеного покарання, а також інші доводи, наведені у касаційних скаргах, підлягають вирішенню при новому розгляді справи апеляційним судом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.