5-1150к10 Про пособництво у скоєнні умисного вбивства двох осіб - 27.04.2010 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову попереднього розгляду Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року щодо ОСОБА_3

Цією постановою кримінальну справу за обвинуваченням

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, не судимого

відповідно до вимог ст. 89 КК України

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, п.п. 1,6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2 і 3 ст. 358 КК України, повернуто прокурору на додаткове розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він вчинив пособництво в умисному вбивстві двох осіб, з корисливих мотивів, та вчинив умисне, з використанням завідомо підроблених документів, заволодіння

Справа № 5 – 1150 к 10 Категорії: п.п. 1,6, ч.2 ст. 115 КК України

Головуючий у першій інстанції Чорний О.М.

Доповідач Школяров В.Ф.

чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах за таких обставин.

У березні 2007 року ОСОБА_3 за пропозицією особи, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження в зв’язку з її розшуком, погодився за винагороду допомогти останньому вчинити умисне вбивство ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які, на його думку, можуть позбавити його права на спадщину, а саме на квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживав разом з ОСОБА_6. З метою реалізації цього умислу, в кінці квітня 2007 року, особа, щодо якої справа виділена в окреме провадження, перебуваючи в зазначеній квартирі, з метою вбивства з корисливих мотивів завдав битою, яку раніше для цих цілей йому надав ОСОБА_3, ряд ударів у голову ОСОБА_5, внаслідок чого від черепно-мозкової травми, переломів кісток склепіння і основи черепу сталася смерть потерпілого.

ОСОБА_3, дізнавшись від цієї особи про вчинений нею злочин, допоміг останньому помістити труп ОСОБА_5 в господарську сумку, яку вони разом винесли із квартири та поклали в салон автомобіля "Ауді А-4", що належав ОСОБА_3, після чого вивезли труп потерпілого в лісопосадку, розташовану на території житлового масиву "Корчувате – 2" в м. Києві, де 19 серпня 2007 року труп потерпілого було знайдено.

Наступного дня особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, з метою вбивства ОСОБА_6 з корисливих мотивів, завдав останньому ряд ударів у голову, внаслідок чого сталася смерть потерпілого.

У цей же день ОСОБА_3, разом з цією особою помістили труп ОСОБА_6 в господарську сумку, після чого на автомобілі – таксі, який замовив ОСОБА_3, перевезли труп потерпілого на вул. Маршала Гречка в м. Києві, де вказану сумку з трупом викинули в сміттєвий бак, облили бензином та підпалили.

16 квітня 2007 року ОСОБА_3 і особа, щодо якої матеріали справи виділено в окреме провадження, уклали договір дарування, згідно з яким зазначена особа передала безкоштовно у власність ОСОБА_3 ? частину квартири № 53, яка належала йому на праві власності, за адресою АДРЕСА_1.

У подальшому ОСОБА_3 16 липня 2007 року за попередньою змовою з іншими особами, матеріали справи щодо яких виділено в окреме провадження, на підставі підроблених довіреностей на право розпорядження частинами вказаної квартири, які належали потерпілим ОСОБА_6, реалізував дану квартиру ОСОБА_7 за 130 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 656 500 грн., чим завдав шкоду в особливо великих розмірах.

Повертаючи справу зі стадії попереднього розгляду на додаткове розслідування, суд у постанові зазначив, що органами досудового слідства було допущено такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Зокрема, такі порушення суд убачає в тому, що :

Ї органами досудового слідства не дотримано вимог ст.ст. 22, 64 КПК України та не в повному обсязі виконані вказівки, зазначені в постанові Апеляційного суду м. Києва від 19 серпня 2009 року про направлення справи на додаткове розслідування;

– пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення є неконкретним, містить у собі обставини та посилання, що суперечать між собою та виключаються одне одним;

– виділення матеріалів справи щодо іншої особи в окреме провадження у зв’язку з її розшуком є передчасним, оскільки без встановлення ролі останнього, дії ОСОБА_3 кваліфікувати правильно неможливо;

Ї пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення в пособництві іншій особі у вчиненні вбивства двох осіб, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки труп ОСОБА_6 не виявлено і матеріали справи по цьому факту виділено в окреме провадження;

– не проведено належного огляду можливого місця вчинення злочинів ( квартири АДРЕСА_1) з метою виявлення слідів злочину;

– обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.ст. 223, 224 КПК України.

У касаційному поданні порушено питання про скасування постанови суду в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону й зокрема, ст. 246 КПК України, і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання частково і просив постанову змінити та виключити з неї вказівки: про безпідставне і передчасне виділення справи щодо іншої особи в окреме провадження; про необхідність проведення огляду місця події та про невідповідність обвинувального висновку вимогам закону, а в решті постанову залишити без зміни, пояснення захисника ОСОБА_2, який касаційне подання не підтримав, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 246 КПК України повернення кримінальної справи на додаткове розслідування зі стадії її попереднього розгляду може мати місце у випадку, коли під час досудового слідства було допущено такі порушення вимог КПК України (1001-05) , без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Однак, як свідчать матеріали кримінальної справи, органами досудового слідства цих вимог закону не дотримано, в зв’язку з чим апеляційний суд, розглядаючи справу, вдруге зі стадії попереднього розгляду майже з одних і тих же підстав повернув справу прокурору для проведення додаткового розслідування.

Так, на попередню постанову судді апеляційного суду від 19 серпня 2009 року про направлення справи на додаткове розслідування касаційного подання не було внесено, що свідчить про те, що прокурор погоджувався як з наявністю підстав для прийняття такого рішення суддею на стадії попереднього розгляду, так і з вказівками суду про необхідність при додатковому розслідуванні усунути всі допущені у справі органом досудового слідства порушення кримінально-процесуального закону, які перешкоджали призначенню справи до судового розгляду.

Відповідно до чинного процесуального законодавства та роз’яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (va002700-05) вказівки судді (суду) при поверненні справи на додаткове розслідування є обов’язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора, на що правильно послався суддя при повторному поверненні справи на додаткове розслідування.

Так, зокрема, в попередній постанові від 19 серпня 2009 року суд зазначив, що згідно пред’явленого ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні ним за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6, його дії були безпосередньо пов’язані з діями іншої особи, проте, органи досудового слідства безпідставно і передчасно прийняли рішення про виділення щодо цієї особи матеріалів справи в окреме провадження в зв’язку з її розшуком, що позбавило можливості суду правильно встановити дійсні обставини справи, а відповідно і правильно кваліфікувати дії ОСОБА_3

Крім того, як зазначив суд, ОСОБА_3 обвинувачувався у вбивстві двох осіб і його дії було кваліфіковано за п.п. 1,6,12 ч.2 ст. 115 КК України, проте, під час досудового слідства матеріали справи щодо вбивства ОСОБА_6 були виділені в окреме провадження в зв’язку з відсутністю трупа останнього.

Також суд вказав у постанові на порушення вимог ст.ст. 223, 224 КПК України, допущених органами досудового слідства при складанні обвинувального висновку.

Однак ці вказівки суду під час додаткового розслідування в повному обсязі виконано не було.

Так, дійшовши під час додаткового розслідування висновку про необхідність зміни обвинувачення ОСОБА_3 і пред’явлення йому обвинувачення у пособництві іншій особі у вчиненні останньою умисного вбивства двох осіб з

корисливих мотивів, органи досудового слідства не прийняли жодних заходів для встановлення місця знаходження безпосереднього виконавця зазначених злочинів і

притягнення його до кримінальної відповідальності разом з ОСОБА_3

Крім того, провівши в ході додаткового розслідування справи окремі слідчі дії, органи досудового слідства замість того щоб дати юридичну оцінку діянням ОСОБА_3, за наявності постанови про виділення матеріалів справи в окреме провадження по факту умисного вбивства ОСОБА_6, як про це зазначалося в постанові суду, повторно пред’явили обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним пособництва іншій особі, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, у вчиненні останньою умисного вбивства двох осіб, що потягло за собою пред’явлення обвинувачення ОСОБА_3, яке є неконкретним і містить у собі суттєві протиріччя.

Залишилося без належного виконання і вказівка суду про порушення органами досудового слідства вимог ст.ст. 223, 224 КПК України при складанні обвинувального висновку.

Отже, суд правильно дійшов висновку, що наведене свідчить не тільки про невиконання органом досудового слідства вказівок суду при поверненні справи на додаткове розслідування, які є обов’язковими для органу досудового слідства, але й про недотримання ним вимог кримінально-процесуального закону і, зокрема, ст. 246 КПК України, що потягло за собою повторне направлення справи на додаткове розслідування.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказівка суду щодо необхідності проведення огляду можливого місця вчинення злочину, а саме квартири АДРЕСА_1, з метою виявлення слідів злочину, не викликається необхідністю, оскільки з часу вчинення вказаних злочинів минуло понад 3 роки. Вказана квартира на праві приватної власності на даний час належить ОСОБА_8, яка в квартирі зробила капітальний ремонт.

Отже, в цій частині доводи касаційного подання прокурора є обґрунтованими і зазначена вказівка суду підлягає виключенню із мотивувальної частини постанови апеляційного суду.

При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено допущених з боку апеляційного суду істотних порушень кримінально-процесуального закону, і зокрема положень ст. 246 КПК України, які тягнули б за собою скасування постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування, на що посилається прокурор у касаційному поданні,