Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 20 листопада 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Житомира,

такого, що на підстав ст. 89 КК України

судимості не має,

- за пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 589 410 гривень 20 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000000 гривень моральної шкоди; на користь держави 11 006 гривень 52 копійки судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за злочини, вчинені ним за таких обставин.

9 травня 2009 року приблизно о 10 годині 17 хвилин засуджений з метою заволодіння майном сім’ї ОСОБА_6 на автомобілі марки "БМВ-525" прибув до домоволодіння АДРЕСА_1 та шляхом обману проник на його територію.

У приміщенні гаражу ОСОБА_5 напав на ОСОБА_6 та невстановленим слідством предметом завдав ударів останньому по голові, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, від якого потерпілий на деякий час втратив свідомість.

Приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_5 шляхом вільного доступу проник до приміщення квартири № 3 на території зазначеного вище домоволодіння. Виявивши, що у кімнаті, де знаходяться грошові заощадження, перебуває неповнолітня ОСОБА_7, він вирішив позбавити її життя.

Зв’язавши ОСОБА_7 липкою стрічкою, ОСОБА_5 завдав їй невстановленим слідством колючо-ріжучим предметом два удари у праву верхню кінцівку, два удари у праву поверхню шиї, заподіявши легкі тілесні ушкодження, та один удар у праву надключичну ділянку, внаслідок якої настала смерть потерпілої.

У подальшому приблизно о 10 годині 48 хвилин засуджений повернувся до гаражу та, виявивши, що ОСОБА_6 знаходиться при свідомості, усвідомлюючи, що своїми діями завдає потерпілому фізичного болю та страждань, із значною силою невстановленим слідством предметом завдав чисельних ударів потерпілому по голові, невстановленим колючо-ріжучим предметом заподіяв різану рану передньої поверхні шиї та різану рану у проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва, чим заподіяв смерть ОСОБА_6

У результаті розбійного нападу на родину ОСОБА_6 ОСОБА_5 заволодів майном вказаної родини на загальну суму 563 365 гривень, що є особливо великим розміром.

Крім того, 9 травня 2009 року у вечірній час у ході проведення огляду автомобіля марки "БМВ-525", яким користувався ОСОБА_5, було виявлено та вилучено перероблений стартовий пістолет "ZORAKI-MOD 9.14", який згідно з висновком балістичної експертизи є коротко ствольною вогнепальною зброєю, яку засуджений незаконно носив та зберігав в автомобілі без передбаченого законом дозволу.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_5, даючи свою оцінку доказам у справі, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, однобічність, неповноту дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять вирок апеляційного суду скасувати, кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, а призначене покарання за ч. 1 ст. 263 КК України пом’якшити. Зазначають, що суд у порушення вимог ст. 334 КПК України поклав в основу обвинувального вироку лише сумнівні дані камер спостереження домоволодіння ОСОБА_3, які є недопустимими доказами.

Звертають увагу на застосування до ОСОБА_5 на досудовому слідстві незаконних методів слідства та неналежну перевірку цих доводів у суді. Вважають, що судом не було перевірено версію захисту про те, що в час вчинення злочинів засуджений перебував на об’їзній дорозі біля м. Коростишева у зв’язку з несправністю автомобіля, необґрунтовано було відмолено у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів.

Вважають, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України є неправильною, суд у вироку не обґрунтував наявність цієї кваліфікуючої ознаки, вражають також незаконною кваліфікацію дій засудженого за пунктами 6 та 13 ч. 2 ст. 115 КК України. Звертають увагу на суворість призначеного покарання та необґрунтованість вироку в частині вирішення цивільного позову. Рішення суду про стягнення автомобіля "БМВ-525" в дохід держави вважають незаконним, оскільки ОСОБА_5 не є власником цього автомобіля.

У запереченнях на касаційну скаргу захисників представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок – без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали свою касаційну скаргу, потерпілу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які просили залишити вирок суду без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку суду – без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_5 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обстави, доведено об’єктивними доказами, які зібрано у передбаченому законом порядку і належним чином оцінено судом.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному носінні та зберіганні вогнепальної зброї та правильності кваліфікації дій за ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Сам засуджений у судовому засіданні не спростовував, що у день вчинення вбивства ОСОБА_6 і ОСОБА_7, заходив у подвір’я потерпілого. За його показаннями ОСОБА_6 впустив його у двір через двері, що розташовані зі сторони гаража, та відпустив йому товар. Разом із ОСОБА_6 він піднімався на другий поверх до офісу над гаражем, але залишався біля вхідних дверей офісу. Оскільки частина необхідного товару знаходилася в дальньому куті гаража, то вони із потерпілим проходили до цього кута. Після завантаження автомобіля товаром він вийшов із подвір’я через тильні двері, а ОСОБА_6 залишився в гаражі.

Не визнавши себе винуватим в інкримінованих злочинах, ОСОБА_5 пояснив суду, що знав про наявність камер спостереження на подвір’ї ОСОБА_6 Він вважає, що відеозапис події вчинення ним убивства потерпілих є змонтованим, оскільки він знаходився на місті події нетривалий час та злочинів не вчиняв. У зазначений в обвинувальному висновку час він знаходився на об’їзній дорозі м. Коростишева.

Засуджений дав суду пояснення про наявність у нього з осені 2008 року боргу в розмірі 800 гривень перед ОСОБА_8, який повернув у другій половіні дня 9 травня 2009 року.

Потерпіла ОСОБА_3 підтвердила факт насильницької смерть її чоловіка та доньки, а також викрадення майна, перелічила це майно. Вона пояснила, що ключі від сейфу, в якому зберігалися гроші, знаходився на цьому сейфі. На час огляду місця події він був відчинений, а ключі зникли.

Потерпіла повідомила суду про те, що ОСОБА_5 був постійним клієнтом її чоловіка і часто перебував у них вдома, добро знав розташування всіх приміщень, у тому числі тих, які мають відношення до підприємницької діяльності ОСОБА_6, знав про наявність у них грошей. Днів за сім до вбивства засуджений просив її чоловіка позичити йому гроші, а за десять днів питав у неї, чи працює вона на ринку по суботам. Завдяки довірливим стосункам тільки ОСОБА_5 отримував товар по вихідним дням. За її показаннями він знав, що 9 травня 2009 року в офісі вихідний день.

Вона також пояснила, що крім камер відеоспостереження, які знаходились у дворі господарства та були на виду, була встановлена відеокамера у гаражі, про що не було відомо стороннім особам. Вона наполягала на тому, що на показаному їй фрагменті видеозапису з камер спостереження саме ОСОБА_5 разом з її чоловіком ходив по подвір’ю та заходив у гараж у день вчинення злочину, у нього в руках були їх ключі, які зникли.

Про наявність добрих партнерських стосунків між засудженим та ОСОБА_6 підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10

Крім показань потерпілої факт наявності грошів у родині ОСОБА_6 на час вчинення злочину щодо останнього підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Із протокол огляду місця події вбачається, що сейф, в якому зберігалися гроші, відчинений, у ньому порушено звичний порядок зберігання речей.

Свідок ОСОБА_8 дав пояснення та надав власноручні записи про те, що в осені 2008 року ОСОБА_5 прибав у нього тротуарну плитку, але остаточно з ним не розплатився. Після його телефонного дзвінка з вимогою повернення боргу 9 травня 2009 року засуджений віддав йому 800 гривень.

Зазначену обставину підтвердив і свідок ОСОБА_13

Під час досудового слідства з метою викриття осіб, які вчинили вбивства потерпілих, було використано запис відеоспостереження домоволодіння ОСОБА_6

Відповідно до показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на зазначеному відеозапису вони впізнали ОСОБА_5 як особу, яка знаходилась на подвір’ї ОСОБА_6 у день вчинення вбивства.

У судовому засіданні суд за допомогою технічних засобів переглянув оригінал цього відеозапису, та дійшов обґрунтованого висновку про достовірність показань потерпілої та зазначених свідків про фіксацію відеозаписом саме ОСОБА_5 в день вбивства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Дії, зафіксовані на відеозапису, викладені судом у вироку.

Твердження у касаційній скарзі про фальсифікацію запису даних із камер відеоспостереження не відповідають матеріалам справи.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_3 приміщення, де знаходився комп’ютер, на якому була встановлена система видеоспостереження, було відкрито в присутності працівників міліції.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона відкрила офіс, коли прибули працівників міліції, на прохання яких вона викликала ОСОБА_16 для того, щоб останній включив систему для перегляду запису з камер спостереження за 9 травня 2009 року. Під час перегляду зазначеного запису за період часу між 10 та 11 годинами вона не тільки впізнала ОСОБА_5, але й зрозуміла, що він вбив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 При цьому вона дала пояснення, із яких підстав дійшла такого висновку, у тому числі про те, що на відеозаписи було зафіксовано, як ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зайшли в гараж, почувся удар, потерпілий залаявся, і більше його розмови не було чути, після цього засуджений виходив із гаража, замкнувши його, а потім повертався, і було чути, як він завдавав удари ОСОБА_6

За показаннями свідка ОСОБА_16 у суді він приблизно о 2004 року на прохання ОСОБА_6 встановив у господарстві останнього камери спостереження для контролю роботи працівників, у гаражі камера монтувалася у лампу денного світла, а мікрофон був перенесений у офіс на другий поверх. Свідок підтвердив, що встановлена ним система відеоспостереження була під паролем, під час огляду місця події правники міліції не могли її запустити. Він зауважив, що в цю систему підставити кадр з фотошопу та або з іншої системи неможливо. На прохання потерпілої ОСОБА_3 він запустив перегляд запису із камер видеоспостереження за 9 травня 2009 року.

Під час перегляду фрагменту запису потерпіла та свідок ОСОБА_10 впізнали особу, яка була зображена разом з ОСОБА_6 Працівниками міліції був вилучений системний блок, він зробив копії запису із камер видеоспостереження.

Відповідно до висновків комп’ютерних експертиз архів відеоспостережень за 9 травня 2009 року було переглянуто без ніяких перешкод та було проведено запис на DVD-диск "DIGITAL" для подальшого ведення слідства.

Доводи у касаційній скарзі про те, що під час вчинення злочинів ОСОБА_5 перебув на об’їзній дорозі м. Коростишева позбавлені підстав. Судом були ретельно перевірені показання засудженого і в цій частині.

Аналіз роздруківки оператора мобільного зв’язку "Київстар" вхідних та вихідних дзвінків на номер абонента, який належав ОСОБА_5, свідчить, що абонент о 10 годині 59 хвилині – 11 годині 25 хвилин перебував у м. Житомирі .

Свідок ОСОБА_17 підтвердив, що за даними роздруківки оператора мобільного зв’язку "Київстар" вказаний вище абонент телефонував на інший номер і не міг знаходитися в м. Коростишеві, оскільки дія базових станцій складає обмежену зону гарантованого прийому на відстані від 5 до 10 км.

Свідок ОСОБА_18 зазначив, що під час виклику евакуатора ОСОБА_5 не міг чітко пояснити, де знаходиться несправний автомобіль, тоді як поряд з місцем знаходження автомобіля були конкретні орієнтири.

За показаннями водія евакуатора свідка ОСОБА_19 автомобіль марки "БМВ-525", яким керував ОСОБА_5, завівся та засуджений самостійно заїхав на ньому на лафет евакуатора.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи всі системи зазначеного автомобіля знаходилися в технічно-працездатному стані і характерних механічних пошкоджень чи технічних несправностей виявлено не було.

За висновками судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_6 настала внаслідок різаної рани передньої поверхні шиї з ушкодженням сонних артерій та під’язикової кістки, яка ускладнилася зовнішньою кровотечею та гострою крововтратою, ОСОБА_7 - від колото-різаної рани правої надключичної ділянки, рановий канал якої направлений знизу вверх справа наліво з пересіченням правої підключичної артерії та вени й проникненням в праву плевральну порожнину та клітковину заднього середостіння, яка ускладнилася зовнішньою й внутрішньою кровотечею та гострою крововтратою.

Висновком цитологічної експертизи вставлено, що у піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_7 знайдена кров та епітеліальні клітини особи жіночої та чоловічої статі, розміщення яких свідчить про травматичний характер їх утворення, і походження яких не виключається від ОСОБА_5

Судом було перевірено заяву засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства. Ця заява та його показання про застосування до нього фізичного впливу з боку працівників міліції з метою одержання показань про обставини вчинення ним вбивства потерпілих не знайшли свого підтвердження.

Судово-медичним обстеженням у ОСОБА_5 не було виявлено будь-яких тілесних ушкоджень. Органом досудового слідства було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за відсутністю в їх діях складу злочину.

Не є слушними посилання в касаційній скарзі на незаконність кваліфікації дій засудженого за кваліфікуючими ознаками умисного вбивства, передбаченими пунктами 4, 6 та 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Врахувавши кількість та характер заподіяних потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, тривалість часу, протягом якого їх було заподіяно, заподіяння їх різними предметами, та, виходячи із усвідомлення засудженим під час вчинення злочину, що він, заподіюючи тілесні ушкодження, завдає тяжких фізичних страждань, суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення вбивства ОСОБА_6 із особливою жорстокістю.

Вчинення умисних вбивств спочатку ОСОБА_7, а потім ОСОБА_6 під час нападу з метою заволодіння майном сім’ї останнього свідчить про корисливий мотив злочину.

Дії ОСОБА_5 судом правильно кваліфіковано за пунктами 4, 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 не страждав та не страждає ніякими психічними хворобами, не знаходився у хворобливому стані під час вчинення злочинів, усвідомлював свої дії та міг керувати ними.

Міру покарання засудженому обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, обставин, які обтяжують покарання, даних про його особу та всіх обставин справи, і тому колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене йому покарання надмірно суворим.

Що стосується доводів у касаційній скарзі про неправильне вирішення цивільного позову та питання про речовий доказ – автомобіль "БМВ" державний номер НОМЕР_1, то вони є необґрунтованими. Із цих питань судом винесені рішення у відповідності до вимог ЦК України (435-15) й п. 1 ч. 1 ст. 81 КПК України, які є мотивованими.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність ухваленого у справі судового рішення, не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок апеляційного суду Житомирської області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.