Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

за участю прокурора Гладкого О.Є.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_4,

зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя смт Нововоронцовки Херсонської області, раніше судимого:

1). 20.03.2002 року за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 11.07.2003 року умовно-достроково на 7 місяців і 13 днів;

2). 20. 10. 2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

3). 16.03.2005 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі;

4).18.09.2008 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання покарання за попереднім вироком від 18.09.2008 року ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.

ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_4 5 жовтня 2003 року, тобто у період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.03.2002 року, повторно з метою викрадення чужого майна проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1, звідки таємно викрав належне ОСОБА_5 майно вартістю 215 грн.

Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, вчинив у тому ж населеному пункті низку крадіжок чужого майна, а саме:

- у серпні 2004 року в нічний час проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4, звідки викрав майно ОСОБА_6 на суму 1200 грн.;

- у вересні 2004 року в нічний час проник до сараю по АДРЕСА_5, звідки викрав майно потерпілої ОСОБА_7, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 270 грн.;

- у вересні 2004 року в нічний час на подвір’ї будинку АДРЕСА_2 таємно викрав алюмінієву драбину, вартістю 200 грн., яка належала потерпілій ОСОБА_8;

- у листопаді 2004 року, близько 19 години, проник до будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав телевізор "Самсунг", спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1250 грн.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 не переглядався.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_4 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м’якість, а справу направити на новий судовий розгляд. За доводами касаційного подання, неправильне застосування кримінального закону полягало в тому, що суд при постановленні вироку в порушення вимог ст. 71 КК України не призначив остаточне покарання за сукупністю нового вироку з вироками Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.03.2002 року та 20.10.2004 року, унаслідок чого засудженому призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, будучи особою, до якої 11.07.2003року було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.03.2002 року на 7 місяців і 13 днів, повторно вчинив 5 жовтня 2003 року (протягом невідбутої частини покарання) таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, тобто злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України.

Після завершення строку, на який ОСОБА_4 було умовно-достроково звільнено, він у серпні та вересні 2004 року повторно учинив аналогічні злочини, передбачені ч.3 ст. 185 КК України, а також у вересні 2004 року – злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України.

Крім того, протягом іспитового строку, визначеного вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.10.2004 року, ОСОБА_4 у листопаді 2004 року знову вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України.

Отже, перший епізод таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, ОСОБА_4 учинив протягом невідбутої частини покарання, два наступних - після завершення строку, на який його було умовно-достроково звільнено, а четвертий протягом іспитового строку. Усі ці тотожні епізоди злочинної діяльності засудженого, які повністю співпадають за своїми об’єктивними та суб’єктивними ознаками та охоплюються одним і тим же законом про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за повторне вчинення таємного викрадення чужого майна з проникненням до приміщення, судом правильно кваліфіковані тільки один раз, як вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і правильність такої кваліфікації не заперечується у касаційному поданні.

Призначення за цим законом тільки одного покарання також є правильним, оскільки таке рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам кримінального закону України і роз’ясненням, що міститься у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , згідно з якими за окремими епізодами злочинної діяльності, які не мають самостійної кваліфікації, покарання не призначаються.

З огляду на ці обставини, призначивши ОСОБА_4 покарання за наведеними епізодами злочинної діяльності за ч. 3 ст. 185 КК України, а не по-епізодно, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 71 КК України щодо епізоду від 5 жовтня 2003 року.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційного подання про те, що на підставі ст. 71 КК України суд мав признати остаточне покарання за сукупністю оскаржуваного вироку з вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.10.2004 року, оскільки з наявних у матеріалах справи копій вироків щодо засудженого видно, що при наступному засудженні ОСОБА_4 йому остаточне покарання уже було призначено за правилами ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вказаним вироком.

Так, вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16.03.2005 року йому було призначено покарання за вчинення злочину, а потім на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20.10.2004 року. Вироком цього ж суду від 18.09.2008 року при призначенні ОСОБА_4 остаточного покарання за сукупністю вироків йому також було частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Тобто невідбутою частиною покарання за попереднім вироком (вироками) вважається не відбуте ОСОБА_4 покарання тільки за вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської від 18.09.2008 року.

За таких обставин суд правильно призначив засудженому покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 і ч.3 ст. 185 КК України, та, з огляду на те, що зазначені злочини він учинив до постановлення попереднього вироку від 18.09.2008 року, визначив остаточне покарання у відповідності до вимог ч.4 ст. 70 КК України.

Таким чином, підстав для застосування ст. 71 КК України у даному випадку не було.

Ураховуючи викладене, підстав для задоволення касаційного подання не має.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Херсонської області, а вирок Новоронцовського районного суду Херсонської області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.