Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2010 року щодо нього.

Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє 6 серпня 2003 року за ч. 3 ст. 185, 71 КК України на три роки один місяць позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.

Вироком апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням скасовано та ухвалено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, 14 серпня 2009 року приблизно о 23-й годині, перебуваючи в приміщенні бару "Морозко", розташованого в будинку АДРЕСА_1, побачивши на столику, де сиділи відвідувачі бару ОСОБА_6 та ОСОБА_7, мобільний телефон "Самсунг Д-900", скориставшись тим, що вказані особи відійшли до стійки бару, таємно викрав цей належний ОСОБА_6 телефон вартістю 972 гривень з сім картою мобільного оператора "Київстар" вартістю 25 гривень.

У своїй касаційній скарзі засуджений зазначає про призначення йому апеляційним судом надмірно суворого покарання. За змістом скарги засуджений просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, призначити покарання у виді обмеження волі та застосувати ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції, належно оцінених цим судом і в касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано судом за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Разом із тим, на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 апеляційним судом покарання є надмірно суворим.

Як видно з матеріалів справи, під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро розкаявся у вчиненому, повернув потерпілому викрадений телефон. Потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій зазначав, що не має будь-яких матеріальних чи моральних претензій до винного.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе пом’якшити засудженому покарання, проте підстав для призначення йому більш м’якого виду покарання, ніж позбавлення волі, чи застосування ст. 75 КК України, про що йдеться у скарзі, не вбачається.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 12 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, пом’якшивши засудженому покарання до одного року шести місяців позбавлення волі.