Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калинове Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого: 1) 3 червня 1999 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 81 та на підставі ст. 461 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 6 грудня 1999 року Мар’їнським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 81 та на підставі ст. 43 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі; звільненого 19 березня 2003 року умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 21 день,-

засуджено за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Калинове Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, несудимого,-

засуджено за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 1 ст. 121 Кк України на 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Донецькій області в рівних долях по 73 гривні 55 копійок з кожного.

Вирішено питання щодо речових доказів.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 20 січня 2004 року близько 21 години, перебуваючи разом з ОСОБА_9 в гостях у їх спільного знайомого ОСОБА_10 у будинку АДРЕСА_3, під час сварки, яка виникла в процесі спільного розпиття ними спиртних напоїв, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за наведених у вироку обставин, умисно заподіяв ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження.

Також, 31 січня 2004 року ОСОБА_6, перебуваючи на лікуванні в Курахівському протитуберкульозному санаторії, розташованому у смт Гостре Донецької області, близько 18 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за обставин, детально викладених у вироку, використовуючи малозначний привід, безпричинно, умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, завдав ОСОБА_11 численні удари кулаками в обличчя. Хуліганські дії ОСОБА_6 продовжувалися протягом однієї години, у результаті чого був порушений нормальний ритм роботи санаторія. Зазначені дії ОСОБА_6 були припинені лише після втручання обслуговуючого персоналу санаторія. У результаті побиття ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Крім того, 8 лютого 2007 року у денний час ОСОБА_6 та його брат ОСОБА_5, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, що належить останньому, вживали спиртні напої. У процесі розпиття спиртного вони вирішили знайти свого знайомого ОСОБА_12 для з’ясування з ним особистих стосунків. Із цією метою вони зайшли до ОСОБА_13 в квартиру АДРЕСА_2, в якій крім нього перебував ще й ОСОБА_14 Перебуваючи у вказаній квартирі, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за обставин, детально наведених у вироку, діючи спільно, за попередньою змовою між собою, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, вчинили вбивство ОСОБА_13 і ОСОБА_14

Смерть потерпілих настала на місці події внаслідок спричинення сполученої комбінованої травми тіла: колото-різаних ран обличчя і шиї, тупих травм грудної клітки і живота з множинними переломами ребер, розривами печінки і селезінки, що ускладнилися масивною крововтратою.

За змістом касаційних скарг:

- захисник ОСОБА_8 вказує на те, що вирок суду щодо ОСОБА_6 є незаконним та необґрунтованим, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються виключно на показаннях ОСОБА_6 на досудовому слідстві, які були здобуті шляхом застосування до нього недозволених методів слідства, а тому не можуть бути визнані достовірними. Просить вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю участі ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину;

- засуджений ОСОБА_6 посилається на необґрунтованість вироку щодо нього з огляду на те, що злочинних діянь щодо ОСОБА_13 і ОСОБА_14 він не вчиняв, а висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються на його недостовірних показаннях на досудовому слідстві, в яких він внаслідок застосування незаконних методів обмовив себе та брата у вчиненні вбивства, що підтверджується матеріалами справи. Крім цього зазначає, що також необґрунтовано засуджений за умисне заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, оскільки, захищаючи ОСОБА_9 від нападу ОСОБА_10, він завдав останньому один удар кулаком в обличчя, і внаслідок цих дій потерпілий не міг отримати тяжке тілесне ушкодження. Указує також, що не вчиняв хуліганських дій щодо ОСОБА_11, а побив його на ґрунті особистих неприязних стосунків. Посилається на допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Просить вирок суду скасувати, а справу закрити;

- засуджений ОСОБА_5 зазначає, що покладені в основу вироку докази, зокрема, показання на досудовому слідстві ОСОБА_6, є суперечливими та недопустимими, так як зібрані досудовим слідством з порушенням вимог закону, в тому числі із застосуванням недозволених методів слідства, що належно судом не перевірено та не оцінено. Зазначає, що судом були істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону, зокрема, відмовлено у задоволенні його письмового клопотання про фіксацію перебігу судового процесу технічними засобами, яке він направив із слідчого ізолятора до початку розгляду справи у суді. Просить вирок суду скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованих йому злочинів;

- захисник ОСОБА_7 – мати засуджених, посилаючись на однобічність та необ'єктивність дослідження доказів, їх неналежну оцінку та істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок суду скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженого ОСОБА_6 на досудовому слідстві під час його додаткового допиту прокурором як підозрюваного, у яких він підтверджував факт вчинення ним та його братом – ОСОБА_5 вбивства потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 При цьому детально розповідав про роль та участь кожного з них у вчиненні цього злочину, характер застосованого ними насильства, знаряддя злочину та мотив їх дій.

Протягом досудового слідства та під час судового розгляду ОСОБА_6 неодноразово змінював ці свої показання в частині своєї участі та участі брата у вчиненні вбивства потерпілих, зокрема, спочатку стверджував, що вбивства вчинив один, а його брат до цього непричетний, а потім почав стверджувати, що вбивства вчинив ОСОБА_5, а він – ОСОБА_6 намагався його зупинити й захистити потерпілих. При цьому з одного боку, посилався на те, що під час досудового слідства вимушений був обмовити себе під впливом недозволених методів слідства, а з другого – заявляв, що взяв вину на себе на прохання брата.

Як свідчать матеріали справи, заяви ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів слідства ретельно перевірялись як на стадії досудового слідства, так і в суді й підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку.

Це ж саме стосується і заяв засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього недозволених методів слідства. Тим більше, що аналіз його показань як на досудовому слідстві, так і в суді свідчить про те, що він ніколи не визнав своєї причетності до вбивств.

Отже, проаналізувавши причини зміни показань ОСОБА_6, суд обґрунтовано визнав достовірними та поклав в основу обвинувального висновку наведені його показання на досудовому слідстві, належним чином умотивувавши у вироку своє рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Про достовірність цих показань ОСОБА_6 свідчить і той факт, що в цих показаннях ОСОБА_6 вказував на те, що потерпілий ОСОБА_15, захищаючись від нього та ОСОБА_5, завдав їм декілька ударів дерев'яною палицею, що повністю узгоджується з даними висновків судово-медичного обстеження засуджених, з яких убачається, що у засуджених виявлені тілесні ушкодження, які могли утворитися за обставин, на які вказував ОСОБА_6

Крім того, висновок суду ґрунтується на показаннях потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_15 про те, що їх загиблі родичі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 товаришували між собою і разом проводили час за місцем проживання ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_4; показаннях свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_12, потерпілого ОСОБА_15 про те, що ввечері 8 лютого 2007 року брати ОСОБА_6 шукали ОСОБА_12, який часто бував у квартирі потерпілого ОСОБА_13; показаннях свідка ОСОБА_19 про те, що 8 лютого 2007 року близько 20 години він привозив братів ОСОБА_6 до будинку № АДРЕСА_4; показаннях свідка ОСОБА_20 про те, що 8 лютого 2007 року приблизно о 20 годині 30 хвилин вона бачила, як до її під'їзду зайшли брати ОСОБА_6 та піднялися на 2 поверх у квартиру ОСОБА_13 Вона чула, як хтось із братів запитав у ОСОБА_13 про місце перебування якоїсь особи, на що останній відповів, що йому не відомо. Потім з квартири ОСОБА_13 почали лунати звуки схожі на бійку, а пізніше з під'їзду вийшли брати ОСОБА_6; на даних протоколу огляду місця події та показаннях свідка ОСОБА_18 про те, коли і за яких обставин були виявлені трупи потерпілих; на даних висновків судово-медичних експертиз про характер, локалізацію та механізм утворення виявлених у потерпілих тілесних ушкоджень, причини їх, смерті та знаряддя злочину, а також про те, що виявлені у потерпілих тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказував ОСОБА_6; на даних висновків судово-медичних цитологічних експертиз про те, що на вилученій у ОСОБА_6 дублянці виявлені сліди крові, походження якої від потерпілого ОСОБА_14 не виключається, як і присутність у них домішків крові потерпілого ОСОБА_13, а на брюках ОСОБА_5 виявлені сліди крові, походження якої можливе від потерпілого ОСОБА_13

Посилання у касаційних скаргах засуджених в обґрунтування своєї непричетності до вбивств на те, що 8 лютого 2007 року вони двічі приїздили в район місця проживання потерпілого ОСОБА_13 до співмешканки ОСОБА_6 ОСОБА_21, є безпідставними та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_21, яка стверджувала, що 8 лютого 2007 року приблизно о 17 годині до неї у квартиру АДРЕСА_5 один раз приходив ОСОБА_6, що узгоджується з показаннями водія таксі – свідка ОСОБА_22, про те, що 8 лютого 2007 року він підвозив братів ОСОБА_6 на вказану адресу, після чого через незначний проміжок часу відвіз їх до будинку на АДРЕСА_6.

Твердження у касаційних скаргах про те, що показання свідка ОСОБА_20 є недостовірними, оскільки вона в силу свого похилого віку, поганого зору та темряви не могла бачити як вони заходили до під'їзду, де проживав потерпілий ОСОБА_13, є необґрунтованими.

Як убачається з показань свідка ОСОБА_20, вони носять послідовний характер та узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, з показаннями ОСОБА_6, який ніколи не заперечував того факту, що він з братом 8 лютого 2007 року після 20 години приходили до квартири ОСОБА_13 в пошуках ОСОБА_12, а коли ОСОБА_13 в грубій формі відповів їм, що не знає, де ОСОБА_12, то ОСОБА_5 першим почав бити ОСОБА_13

Будь-яких даних, які б спростовували показання свідка ОСОБА_20 та вказували на те, що вона обмовляє засуджених по справі не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про достовірність показань свідка ОСОБА_20

Таким чином, проаналізувавши показання засуджених, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6, стверджуючи про свою непричетність до вбивств і покладаючи всю відповідальність за це на свого брата – ОСОБА_5, а останній, взагалі заперечуючи їх причетність до цих злочинів з посиланням на те, що вбивства потерпілих вчинили невстановлені особи, мають на меті уникнення відповідальності за фактичне вчинене, оскільки вищенаведені показання ОСОБА_6 на досудовому слідстві у сукупності з іншими наведеними доказами свідчать про те, що обидва засуджених, діючи спільно, узгоджено та з єдиним умислом на вбивство двох осіб, вчинили умисне вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з хуліганських мотивів.

Та обставина, що виявлений при відтворенні обстановки й обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та долучений до матеріалів справи як знаряддя злочину ніж в подальшому з урахуванням даних висновку проведеної під час розгляду справи в суді комісійної судово-медичної криміналістичної експертизи не був визнаний знаряддям злочину не є підставою вважати висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні умисних вбивств необґрунтованим, оскільки підтверджений сукупністю інших доказів по справі.

Також правильним є і висновок суду про заподіяння ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_10 та вчинення хуліганства щодо потерпілого ОСОБА_11

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6, який, не заперечуючи фактичні обставини справи, стверджує, що, захищаючи ОСОБА_9 від нападу ОСОБА_10, завдав останньому один удар кулаком в обличчя, і внаслідок цих дій потерпілий не міг отримати тяжке тілесне ушкодження, а стосовно потерпілого ОСОБА_11 вказував, що побив його на ґрунті особистих неприязних стосунків, а не з хуліганських мотивів як визнав суд, то вони ретельно перевірялись під час розгляду справи в суді та обґрунтовано визнані безпідставними з наведенням у вироку відповідних обґрунтувань, з якими погоджується і колегія суддів.

Отже, суд належно оцінив сукупність наведених доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судового рішення по справі не встановлено.

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 на те, що суд відмовив йому у повному фіксуванні судового процесу, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування постановленого по справі судового рішення, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, 16 червня 2007 року до апеляційного суду Донецької області надійшло клопотання ОСОБА_5 від 15 червня 2007 року за вих. № 874 щодо фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Проте, 24 липня 2007 року під час підготовчої частини судового засідання, коли підсудному ОСОБА_5 були роз'яснені його права у судовому засідання, у тому числі й щодо фіксування судового процесу, то він своє попереднє клопотання не підтримав і не ставив питання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючого технічного засобу. Не порушували цього питання й інші учасники судового розгляду. Виходячи із цього, судовий розгляд відбувався без фіксування його технічними засобами. У судовому засіданні 24 листопада 2008 року підсудний ОСОБА_5 заявив клопотання про фіксування судового процесу, яке було задоволено судом (т. 4, а. с. 71. т. 5, а. с. 110) і проведено часткове фіксування судового процесу.

Крім того, у матеріалах справи є протокол судового засідання, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України є основним засобом фіксації судового розгляду справи і, зважаючи на подані засудженими незначні зауваження на протокол судового засідання, відображає всі істотні моменти розгляду справи.

Твердження у касаційних скаргах про те, що захисник ОСОБА_8 неналежним чином здійснював захист підсудного ОСОБА_6, є надуманими та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що ні сам ОСОБА_6, ні його захисник – мати не ставили про це питання ні під час досудового слідства, ні в суді.

З урахуванням наведеного, а також вимог ст. 370 КПК України, колегія суддів не вважає, що під час розгляду справи в суді були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону щодо прав засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як про це йдеться у касаційних скаргах.

Обґрунтованим є і висновок суду стосовно обрання виду й міри покарання засудженим за вчинені злочини.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, зокрема, умисного вбивства за кількох обтяжуючих обставин, суд не знайшов можливості для призначення засудженим за ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк й належно вмотивував прийняте рішення про обрання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які являють собою підвищену небезпеку для суспільства, найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі.

Підстав для пом'якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 – б е з з м і н и.