2а-6884/12/2070 Про визнання протиправними дій ДПІ щодо відмови видати свідоцтво про сплату єдиного податку, зобов'язання вчинити певні дії - 16.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-6884/12/2070

за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, третя особа - Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

12.06.2012 року позивач - фізична особа- підприємець ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова, в якому просив визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова видати свідоцтво про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова, на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. до участі по справі залучено третю особу - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова щодо відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) до 01.01.2012 року був зареєстрований платником єдиного податку, що підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку від 01.01.2007 року та від 01.01.2010 року (а.с. 71, 72).

16.01.2012р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (вх.ДПІ №4474/10/1 від 16.01.2012р.) подано до ДПІ у Московському районі м. Харкова заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2012 року.

24.01.2012 року ДПІ у Московському районі м.Харкова листом №1098/10/17-121 від 24.01.2012р.повідомило заявника, що у зв'язку з наявністю на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування згідно облікових карток особових рахунків у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу по сплаті штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування у сумі 1858,75 грн., останній не може бути платником єдиного податку з 01.01.2012 року, а його заява вважається анульованою (а.с. 9-10).

Не погодившись з діями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу не було правових підстав для відмови позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року, а дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова щодо невидачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Правомірність дій відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою ПК України (2755-17) .

За приписами підпунктів 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Згідно пунктів 299.1. та 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Пунктом 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

Відповідно до пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 ПК України.

Таким чином, прийняття податковим органом рішення про неможливість бути платником єдиного податку та анулювання його заяви положеннями даної норми закону не передбачено.

Відмовляючи ФОП ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку податковий орган посилався на п.п. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, згідно якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин).

З матеріалів справи убачається, що податковий борг позивача виник у 2003 році на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000132330 від 04.02.2003 року (а.с. 108).

Згідно з п.п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.3.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. № 2181-ІІІ (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 -у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п.п. 5.4.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 6.2.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (2181-14) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень покладається саме на відповідача.

Відповідачем та третьою особою не надано суду доказів направлення позивачу податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги, тим самим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неузгодженість податкового боргу.

Єдиним доказом наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу є зворотній бік облікової картки особового рахунку платника податків (а.с. 65-67).

Облікова картка особового рахунку платника податків - це службовий документ, призначений для внутрішнього користування податкового органу та жодних обов'язків без узгодження податкового зобов'язання відповідно до цієї картки у платника податків не наступає.

З листа-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 1098/10/17-121 від 24.01.2012 року вбачається, що у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг по сплаті штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 (який діяв на час спірних правовідносин) об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно з п. 15 ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (який діяв на час спірних правовідносин) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме: плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) .

Судом встановлено, що з 1999 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, діяльність, що підлягає патентуванню, позивачем не велась.

Відповідно до п.п. 18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. № 2181-ІІІ (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 101 Податкового кодексу України (який набрав чинності 01.01.2011 року) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Безнадійним визнається податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений законодавством. У цьому разі контролюючі органи відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до зазначених норм. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 за № 1034 (z1429-10) затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1429/18724). Згідно п 3.1. зазначеного Наказу визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: на підставі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу та за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків визначено, що тільки у разі, коли податковий борг платника податків виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), для прийняття рішення по списанню безнадійного боргу необхідна заява платника податків (п. 2.1.4 Порядку).

Таким чином, податковий борг позивача підлягав списанню як безнадійний, оскільки минув строк давності, встановлений законодавством. При цьому, заява платника податків для прийняття рішення про списання боргу не була потрібна.

Вказана обставина підтверджена наданою позивачем копією рішення про списання його податкового боргу, а саме: рішенням начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 21/19-053 від 28.08.2012р. на підставі п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України № 1034 від 24.12.2010 р. "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" та відповідно довідки обліку та звітності від 28.08.2012 року списано безнадійний податковий борг ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), який виник 21.12.2006 р., а саме - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування у сумі 1858,75 грн. (а.с. 111).

Крім того, позивач, не погодившись з рішенням ДПІ у Московському районі м. Харкова № 1098/10/17-121 від 24.01.2012 року, оскаржив його до Державної податкової служби в Харківській області. Згідно штампу ДПС у Харківській області скаргу позивача отримано 09.02.2012 року (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктами 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 ПКУ), та може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 ст. 56 ПК України.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом встановленого податковим законодавством строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Згідно до п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Таким чином, оскільки скарга ФОП ОСОБА_1 отримана ДПС у Харківській області 09.02.2012 року, то останнім днем прийняття та надіслання вмотивованого рішення на скаргу є 29.02.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення норм ст.56 Податкового кодексу України до закінчення зазначеного строку ФОП ОСОБА_1 рішення на скаргу чи рішення про продовження строку розгляду скарги не надходило.

14.03.2012 року позивачем подано до ДПІ у Московському районі м.Харкова заяву про видачу свідоцтва платника єдиного податку на підставі його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.01.2012 року (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що відповідь ДПС у Харківській області за вих. № 162/12/17-130 від 12.03.2012 року (а.с. 47-48) про розгляд скарги ФОП ОСОБА_1 від 09.02.2012 року останньому надіслано 14.03.2012 року. (а.с. 49).

Рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк позивачу не надсилалось.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПС у Харківській області прийняла рішення з розгляду скарги ОСОБА_1 з пропуском строків, передбачених п. 56.8 ст. 56 ПК України. що є порушенням приписів Податкового Кодексу України (2755-17) .

Не погодившись з рішенням ДПС у Харківській області, позивач в порядку адміністративного оскарження подав скаргу до Державної служби України (а.с. 17-21).

Скарга надіслана позивачем 26.03.2012 року, що підтверджується копією опису вкладення та квитанцією про сплату поштових послуг від 26.03.2012 року (а.с. 22).

Однак, як убачається з матеріалів справи відповідь на скаргу платника податків Державна служба України надіслала скаржнику лише 07.05.2012 року, що підтверджується копією поштового відправлення. (а.с.56- 57).

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що контролюючий орган надав відповідь з розгляду скарги позивача також з пропуском строків, передбачених п. 56.8 ст. 56 ПК України.

10.05.2012 року, керуючись приписами п. 56.9 ст. 56 ПК України, ФО-П ОСОБА_1 знову надав до ДПІ у Московському районі м. Харкова заяву про видачу йому свідоцтва платника єдиного податку на підставі його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.01.2012 року (а.с. 23-24).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів надіслання позивачу відповіді на зазначену заяву.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу не було правових підстав для відмови позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 року, а дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова щодо невидачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а-6884/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.