Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 8 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за п.4 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 13 серпня 2009 року близько 23 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в будинку АДРЕСА_1 під час сварки зі своєю матір’ю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, на грунті особистих неприязних стосунків, діючи з особливою жорстокістю та усвідомлюючи, що такими діями завдає потерпілій фізичного болю та особливих страждань, умисно, з великою силою завдав потерпілій, яка є особою похилого віку, низку ударів руками та ногами в голову, грудну клітину, по тулубу, верхніх та нижніх кінцівках. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 померла.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, стверджує, що в нього не було умислу на вчинення вбивства, оскільки заподіяв тілесні ушкодження перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, а тому вважає, що його дії невірно кваліфіковано за п.4 ч.2 ст. 115 КК України. За змістом скарги просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинних дій, вчинених ними за обставин викладених у вироку, доведений зібраними по справі доказами і такими доказами є показання самого засудженого, який, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні не заперечував того факту, що завдавав ударів руками й ногами в голову, по тулубу та іншим частинам тіла, при цьому розумів, що завдаючи таку кількість ударів в життєво-важливі органи, можна вбити людину.

Також висновок суду щодо винності засудженого підтверджений протоколом явки з повинною, в якій він власноручно вказав, що саме від його насильницьких дій настала смерть ОСОБА_6

Згідно висновку судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_6 стала тупа поєднана травми голови, тулубу у вигляді крововиливу в м’які тканини голови, під м’які мозкові оболонки, в шлуночки мозку, чисельних переломів ребер з обох сторін, розриву лівої нирки, за очеревинної гематоми, що призвели до виникнення травматичного шоку.

Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, в даному випадку від ударів ногами та руками. По голові було завдано не менше десяти ударів, по тулубу – не менше одинадцяти ударів.

Вказані висновки судово-медичної експертизи підтверджують показання засудженого ОСОБА_5 про завдання ним чисельної кількості ударів руками й ногами в життєво-важливі органи ОСОБА_6

Під час огляду місця пригоди було вилучено одежу ОСОБА_5

Із висновків судово-імунологічної експертизи вбачається, що на кедах, штанах, сорочці, вилучених у ОСОБА_5 виявлено кров потерпілої ОСОБА_6

Судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено всі зібрані під час судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у скарзі засудженого про однобічність та неповноту досудового і судового слідства безпідставні.

Про наявність умислу засудженого на вчинення вбивства ОСОБА_6 свідчать обставини скоєного ним злочину, а саме: велика кількість тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілій, їх локалізація в життєво-важливі органи – голову і грудну клітку, та сила нанесення ударів, які були достатніми для настання смерті ОСОБА_6

Також, побиття ОСОБА_5 потерпілої тривало довгий проміжок часу і зупинилось лише після того, як потерпіла перестала подавати ознаки життя.

Таким чином твердження у скарзі засудженого про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_6, а заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження в стані сильного душевного хвилювання, безпідставні.

Крім того, як свідчать матеріали справи, у стані сильного душевного хвилювання засуджений не перебував.

Згідно роз’яснень, що містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи" (v0002700-03) умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних страждань, зокрема, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд, враховуючи пояснення засудженого, який будучи допитаним під час досудового слідства пояснював, що він розумів, що матері боляче від його ударів, але він був на неї сердитий і продовжував бити, висновки судово-медичної експертизи про кількість і локалізацію завданих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, обгрунтовано дійшов висновку про те, що засудженим ОСОБА_5 було вчинено умисне вбивство з особливою жорстокістю і правильно кваліфікував його дії за п.4 ч.2 ст. 115 КК України.

Що стосується покарання, то воно засудженому ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, а саме, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, однак схильний до вживання алкогольних напоїв і за місцем проживання характеризується негативно.

Врахував суд і те, що засуджений має незадовільний стан здоров’я, сам з’явився із зізнанням та визнав це обставинами, що пом’якшують покарання.

Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, щодо особи похилого віку.

З огляду на викладене, доводи засудженого ОСОБА_5 про суворість призначеного покарання, є недоречними.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Житомирської області від 8 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 без зміни.