Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя на постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення,

вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 березня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально – виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтися до них для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 14 жовтня 2008 року, в період часу до 21 год. 20 хв., перебуваючи в стані, викликаному вживанням одурманюючих засобів, на площі Пирогова в м. Севастополі у невстановленої слідством особи з метою збуту незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат з ефедрину (псевдоефедрину), вагою в перерахунку на суху речовину 0,208 г, яку незаконно зберігав у автомобілі "Опель Омега" д.н. НОМЕР_1. У той же день ОСОБА_1 збув зазначену речовину ОСОБА_2 поблизу гаражного кооперативу "Мотор", розташованого на проїзді Білкіна, 5, де під час огляду вказаного транспортного засобу працівниками міліції було вилучено дану психотропну речовину.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судом призначено засудженому ОСОБА_1 надто м’яке покарання внаслідок необґрунтованого застосування до нього ст. 75 КК України, крім того, порушено вимоги ст. 334 КПК України. Просить скасувати постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом, за згодою учасників судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, доказах, у тому числі показаннях ОСОБА_1, який повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи у поданні прокурора про порушення судом вимог ст. 334 КПК України, оскільки ним не наведено у вироку показання ОСОБА_1 в судовому засіданні, є безпідставними.

Як убачається з вироку, суд як на доказ винності ОСОБА_1 послався на його показання в судовому засіданні, зазначивши при цьому, що він вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю і дав показання, які відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи.

Також відсутні підстави для скасування постановленого щодо ОСОБА_1 судового рішення і за м’якістю призначеного йому покарання, як про це порушено питання у поданні прокурора.

Матеріалами справи встановлено, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, дані про його особу, а саме: що він за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на обліку у психіатра й наркологічному диспансері, обставину, яка пом’якшує його покарання – щире каяття, а також обставину, яка обтяжує його покарання – вчинення злочину в стані, викликаному вживанням одурманюючих засобів.

Виходячи з цього, суд дійшов правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування ним покарання і обґрунтовано застосував до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

Отже, у задоволенні касаційного подання прокурора належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Севастополя про скасування вироку щодо ОСОБА_1