Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 грудня 2009 року.

Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 серпня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням на 3 роки права керувати всіма видами транспортних засобів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Як визнав встановленим суд, 15 жовтня 2008 року приблизно о 7-й годині 45 хвилин ОСОБА_6, керуючи службовим автомобілем РЕНО Конго д/н НОМЕР_1, який належить ТОВ "Перша лізингова компанія", рухаючись по автодорозі М-13 Кіровоград-Платоново на дільниці шляху 73 км. + 900 метрів біля с. Перчуново Добровеличківського району Кіровоградської області в напрямку м. Кіровограда, зі швидкістю приблизно 70-75 км/год, в порушення вимог п.п. 10.1, 12.2, 12.3, 13.1, 14.2 "в" Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП, ОСОБА_7 був смертельно травмований, а ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 грудня 2009 року, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасовано та постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням на 3 роки права керувати всіма видами транспортних засобів.

У касаційній скарзі захисник засудженого – адвокат ОСОБА_5, посилаючись на те, що Апеляційним судом не з’ясовані усі обставини справи, які могли мати значення при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6, просить вирок змінити, застосувати до засудженого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням 2 роки та не застосовувати до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає та просив вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Зокрема, вина ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 щодо обставин ДТП, під час якої її чоловіка ОСОБА_7 було смертельно травмовано, а їй були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження; свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були присутні під час огляду місця ДТП в якості понятих, а також даними протоколу огляду місця події з фото-таблицею та схемою до нього, з яких видно, що зіткнення сталося на смузі руху автомобіля "АУДІ"; даними висновків авто-технічних та транспортно-трасологічної експертиз, а також даними висновку додаткової комплексної транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи, з яких видно, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_6 і він мав технічну можливість уникнути зіткнення; даними висновків судово-медичних експертиз, з яких видно, що потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті, а потерпілій ОСОБА_8 – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, наведені, а також інші наявні у справі докази, яким суд дав належну оцінку свідчать про обґрунтованість висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) , яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу (2341-14) , з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та усіх обставин справи.

Апеляційним судом враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується, його молодий вік, сімейний стан та відшкодування потерпілим матеріальної шкоди у сумі 22500грн. Разом з тим, ОСОБА_6 своєї вини у вчиненому фактично не визнав, внаслідок його злочинних дій сталися неповоротні наслідки – загинула людина, а тому, на думку колегії суддів, Апеляційний суд обґрунтовано призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, у тому числі і під час розгляду справи в Апеляційному суді, які тягнуть безумовне скасування або зміну вироку, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 8 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 – без задоволення.