Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року

у справі № 822/38/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Полонський комбінат хлібопродуктів" (далі - позивач, ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів")

до Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач, Полонське відділення Шепетівської ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" звернулось у вересні 2012 року до суду з позовом до Полонського відділення Шепетівської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2012 року № 0000552301, № 0000562301 та № 0000572301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено актом від 21.06.2012 року № 296/22-00952427, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", в результаті чого несплачено авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 104 400,00 гривень; пп. 14.1.36, пп. 14.1.159, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141, Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 266 260,00 гривень; пп. 14.1.36, пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5, п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 ПК України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 779 915,00 гривень; пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, ст. 198, ст. 199, ст. 201, п. 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) , в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 18 880,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2012 року: № 0000562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 370 660,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 100,00 гривень; № 000572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 18 880,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4720,00 гривень; № 0000552301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 779 915,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент існування правовідносин, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток; зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Таким чином, судами вірно зазначено, що обов'язок нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток (оподаткування дивідендів) виникає тільки у разі прийняття рішення про виплату дивідендів акціонерам.

Положеннями Статуту ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" передбачається, що розподіл прибутку та вирішення питання про виплату дивідендів належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Рішенням акціонерів ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" від 30.07.2010 року (питання 4 порядку денного) затверджений баланс та звіт про фінансові результати товариства за 2009 рік. Також вирішено не виплачувати дивіденди, а отриманий прибуток направити на розвиток товариства. Рішення про виплату дивідендів акціонерами не приймались.

Отже, позивачем не було здійснене нарахування та виплата дивідендів на користь акціонерів за результатами діяльності товариства у 2009 році.

З огляду на відсутність рішення про виплату дивідендів акціонерам як підстави для оподаткування дивідендів, доводи податкового органу в цій частині є безпідставними.

Вказані обставини були встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року, що прийнята за наслідками перегляду судових рішень у цій справі.

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент" укладено договір позики від 29.11.2011 року № 4-11/12, предметом якого було надання грошових коштів у позику з метою поповнення обігових коштів позивача та купівлі-продажу позичальником цінних паперів.

В подальшому позивачем укладено правочини щодо придбання цінних паперів: договір купівлі-продажу від 23.12.2011 року № 111223/01БО-08/0041, який укладено за участю торгівця цінними паперами, за яким ПрАТ "ІФК "АРТ КАПІТАЛ" на підставі замовлення ПВІФ "Нові технології" ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент" продало позивачу прості іменні акції в кількості 87413 штук, емітентом яких є ЗАТ "Васильківхлібопродукт"; договір купівлі-продажу від 23.12.2011 року № 111223/330БО-10/0011, за яким ПрАТ "ІФК "АРТ КАПІТАЛ" на підставі замовлення ТОВ "АГРАМАНТА" продало позивачу прості іменні акції, емітентом яких є ВАТ "АК "Київреконструкція"; договір купівлі-продажу від 23.12.2011 року № 111223/01БО-08/003, за яким ПрАТ "ІФК "АРТ КАПІТАЛ" на підставі замовлення ПВІФ "Нові технології" ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент" продало позивачу придбало прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Кожухівське".

Судами встановлено, що рішенням загальних зборів акціонерів від 13.04.2012 року погоджено вчинення і виконання вищезазначених правочинів, які на момент проведення перевірки виконані повністю.

Як вірно зауважено судами, на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів позивач набув право власності на придбані акції, які стали майном товариства, які в подальшому було продано, що свідчить про наявність та підтвердження господарської мети при їх придбанні, а тому витрати з придбання акцій є витратами господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилань податкового органу на пов'язаність позивача та емітента акцій - ЗАТ "Васильківхлібопродукт", що вплинуло на формування покупної ціни акцій, оскільки відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу акцій, дане підприємство не виступає стороною договору, а є емітентом (особою, яка випустила акції) акцій, що були предметом продажу, так, як продавцем цих акцій виступає інша юридична особа, яка жодним чином не пов'язана ані з покупцем, ані з емітентом.

При цьому, як свідчать матеріали справи, твердження відповідача про вплив ОСОБА_4 (член Наглядової ради позивача та директор підприємства - емітента) на здійснення зазначеної операції купівлі-продажу акцій не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, та як вірно зауважено судами, окремий член Наглядової ради товариства не наділений повноваженнями, які б дозволяли йому безпосередньо та суттєво впливати на господарську діяльність юридичної особи, визначаючи вид та обсяг правочинів, у яких вона бере участь.

Разом з тим, при дослідженні наявних у матеріалах справи витягів з ЄДРЮОФОП на ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент", ПАТ "Васильківхлібопродукт" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент" щодо наявності Відокремленого структурного підрозділу - Пайовий венчурний інвестиційний фонд "Нові технології" недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент" судами встановлено відсутність пов'язаності осіб при придбанні позивачем цінних паперів.

Окрім того, судами встановлено, що згідно положень договорів купівлі-продажу ПАТ "Кожухівське" та ВАТ "АК "Київреконструкція" не виступали сторонами договорів, а були лише емітентами акцій, які були предметом продажу, тоді як, продавцем була зовсім інша юридична особа - ПВІФ "Нові технології" ТОВ "Компанія з управління активами "АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент".

Також, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить будь-яких зауважень до договору купівлі-продажу цінних паперів № 111223/01БО-08/003 від 23.12.2011 року про придбання акцій ПАТ "Кожухівське", однак відповідачем зроблено один загальний висновок про завищення витрат та донараховано загальну суму податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилань відповідача на наявність у системи співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів запису про відсутність ВАТ "АК "Київреконструкція" за місцезнаходженням, оскільки, як вже було зазначено, придбання цінних паперів позивачем здійснювалось не безпосередньо у емітента ВАТ "АК "Київреконструкція".

Як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, дані обставини встановлені також і постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 року.

Посилання відповідача на те, що акції позивачем були придбані за ціною, яка значно перевищує їх номінальну вартість, судами обґрунтовано не взято до уваги, оскільки цінні папери купувались позивачем на фондовій біржі через торгівця цінними паперами, у зв'язку з чим, жодним чином не міг впливати на визначення ціни цінних паперів. При цьому, до повноважень податкового органу не належить оцінка доцільності укладення тих чи інших правочинів суб'єктами господарювання, а також досягнення чи недосягнення при цьому економічного ефекту.

Разом з тим, судами у повній мірі спростовано доводи податкового органу щодо відсутності в основних видах діяльності позивача купівлі-продажу цінних паперів, оскільки за змістом Статуту позивача, копія якого наявна у матеріалах справи, серед видів діяльності, які має право здійснювати ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" є такий вид діяльності як придбання та продаж цінних паперів, а тому придбавши акції, позивач набув право власності на них, у зв'язку з чим, витрати, понесені на їх придбання, а також відсотки за позикою безпосередньо пов'язані зі здійсненням платником податку господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновків податкового органу про завищення ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" валових витрат, понесених на оплату відсотків за позикою, оскільки такі у повній мірі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

За змістом п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) (у редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Отже, при вирішенні питання про звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання зернових культур, в тому числі ріпаку, потрібно встановити чи є підприємство - постачальник сільськогосподарським виробником та чи був реалізований саме той товар, що був попередньо придбаний у сільськогосподарського виробника.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 розділу 5 ПК України (2755-17) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/ послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "АТ Каргіл" за договором поставки від 17.08.2011 року, за умовами якого позивач реалізував ріпак 1 класу в кількості 120 тон, за ціною 554 400,00 гривень без податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової та податкової накладних.

Разом з тим, судами встановлено, що 17.08.2011 року між позивачем та ПСП "Восток-Запад" укладено договір купівлі-продажу № 42, за умовами якого позивачем придбано у вказаного контрагента ріпак у кількості 120 тон на суму 552 000,00 гривень без податку на додану вартість, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової та податкової накладних.

Так, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги твердження податкового органу, що саме той ріпак, який було придбано у ПСП "Восток-Запад" згодом було реалізовано ТОВ "АТ Каргіл", оскільки реалізація ріпака здійснювалась за рахунок його залишків, наявних у позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією декларації ПАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" про обсяги зберігання зерна, відповідно до якої на кінець звітного періоду на збереженні у позивача був наявний ріпак в кількості 12328 тон.

Також, при дослідженні наявної у матеріалах справи копії банківської виписки судами встановлено, що оплата від ТОВ "АТ Каргіл" за придбану у позивача продукцію надійшла на рахунок останнього раніше, ніж відбулась сплата ним коштів за придбаний у ПСП "Восток-Запад" товар, тобто операція з продажу товару відбулась на день раніше, ніж операція щодо купівлі товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач не є сільськогосподарським підприємством, в той час як ПСП "Восток-Запад" є сільськогосподарським підприємством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи податкового органу про те, що вказана господарська операція не підпадає під дію п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) є помилковими та такими, що спростовані наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року у справі № 822/38/15 - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.