Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця с. Фитьків

Надвірнянського району

Івано-Франківської області,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно 5000 гривень та 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь держави 10 292 гривні 77 копійок на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих та 2581 гривню 40 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 жовтня 2009 року вирок місцевого залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 травня 2005 року о 15 годині на автомобілі марки "ВАЗ-21061", рухаючись автодорогою "Івано-Франківськ – Бистриця", на перехресті з другорядною дорогою у напрямку с. Фитьків, спостерігаючи, що по зустрічній смузі руху йому на зустріч рухається автомобіль, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 10.1, 10.4, 16.13 Правил дорожнього руху України: розпочав виконувати маневр повороту ліворуч, не переконавшись у безпеці цього маневру, не надав дороги автомобілю, який рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки "Део-Ланос", під керуванням ОСОБА_7

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "ВАЗ-21061" ОСОБА_8 загинув, а ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, водію та пасажиру автомобіля марки "Део-Ланос" ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були заподіяні відповідно тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_4, даючи свій аналіз доказам у справі, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, порушення права на захист, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на нове розслідування. Вважає, що його обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, зібраних з порушення чинного законодавства. Звертає увагу на те, що судом не було вирішено питання про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. Зазначає, що судом необґрунтовано було відмовлено у проведенні додаткової автотехнічної експертизи, оскільки при приведенні відтворення обстановки та обставин події за дорученням суду були отримані інші вихідні дані.

- потерпілий ОСОБА_5, посилаючись на незаконність засудження ОСОБА_4, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а ОСОБА_4 виправдати. Доводи його скарги аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено висновок про доведеність винності засудженого ОСОБА_4 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, а також тяжкі тілесні ушкодження одній особі та тілесні ушкодження середньої тяжкості двом особам. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

У судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечував факту дорожньо-транспортної пригоди за його участю, внаслідок якої загинув ОСОБА_8, а іншим особам було заподіяно тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також зазначав, що зіткнення автомобілів сталося під час виконання ним маневру повороту ліворуч на другорядну дорогу.

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її чоловік ОСОБА_8, який був пасажиром автомобіля марки "ВАЗ-21061" під керуванням засудженого, отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розповіли про обставини дорожньо-транспортної пригоди та отримані ними тілесні ушкодження. Крім того, останні зазначили, що автомобіль марки "ВАЗ-21061" під керуванням ОСОБА_4 почав повертати ліворуч на другорядну дорогу в напрямку с. Фитьків несподівано.

Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, підтвердили, що зіткнення сталося при виконанні автомобілем марки "ВАЗ-21061" маневру повороту ліворуч на другорядну дорогу у напрямку с. Фитьків.

Наведені вище показання узгоджуються з даними, які містяться у протоколах огляду місця події, огляду та перевірки технічного стану транспорту; у висновках судово-медичних експертиз про тяжкість заподіяних потерпілим тілесних ушкодження та причину смерті ОСОБА_8; автотехнічної експертизи про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п. 16.13 Правил дорожнього руху України (1094-93-п) .

Твердження в касаційних скаргах про те, що наведені докази є недопустимими, оскільки вони зібрані з порушенням чинного законодавства, позбавлені підстав.

Відповідно до постанови слідчого від 30 травня 2005 року кримінальну справу було спочатку порушено за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На час винесення зазначеної постанови ОСОБА_4 не був депутатом місцевої ради. Згідно з довідкою в матеріалах справи ОСОБА_4 став депутатом Фитьківської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області п’ятого скликання з березня 2006 року.

Після зібрання доказів, які вказували на вчинення наведеного злочину саме ОСОБА_4, 3 листопада 2006 року прокурором Івано-Франківської області у відповідності до вимог ст. 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4

Законом України від 8 вересня 2005 року, який набрав чинності 7 жовтня 2005 року, у Закон від 11 липня 2002 року були внесені зміни, згідно з якими депутата місцевої ради не можна було притягнуто до кримінальної відповідальності без згоди на це місцевої ради. Закон від 8 вересня 2005 року не мав зворотної дії в часі, тому всі процесуальні дії і рішення, вчинені або прийняті щодо депутата місцевої ради до 7 жовтня 2005 року не втрачали свого правового значення.

Постанову про пред’явлення обвинувачення ОСОБА_4. було винесено 15 листопада 2006 року. На час притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності ст. 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" зі змінами, внесеними до неї Законом України від 4 квітня 2006 року, не передбачала вимоги отримання дозволу місцевої ради на притягнення депутата до кримінальної відповідальності.

З наведеного убачається, що органом досудового слідства не було допущено істотних порушень кримінально-процесуального закону щодо засудженого, а суд обґрунтовано оцінив наведені вище докази як допустимі та поклав їх в основу обвинувального вироку.

Не є підставними також доводи про порушення права на захист.

Під час досудового слідства захист прав ОСОБА_4 здійснював професійний адвокат ОСОБА_13 Всі слідчі дії були проведені за його участю.

У судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_13 про проведення додаткових комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз судом першої інстанції було розглянуто у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Під час відтворення обстановки та обставин події 27 березня 2009 року, проведеними за дорученням суду у порядку ст. 315-1 КПК України, потерпілий ОСОБА_7 та сам засуджений ОСОБА_4 показали, що останній виконував маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, а автомобіль під керуванням ОСОБА_7 рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі. Такі ж дані були покладені в основу проведеної автотехнічної експертизи.

Посилання у касаційних скаргах на те, що судом не було вирішено питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7, то вони є безпідставними, оскільки судом встановлено, що саме порушення правил дорожнього руху з боку ОСОБА_4 були причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Дії ОСОБА_4 судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначене покарання ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції випливає, що доводи засудженого та потерпілого ОСОБА_5, аналогічні тим, що викладені в їх касаційних скаргах, були належним чином перевірені апеляційним судом та визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

У задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 відмовити.