Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року матеріали справи за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на окрему ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2009 року щодо неї,

вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 березня 2009 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 3 ст. 185, ст. 198, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі; ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України на 5 років і 8 місяців позбавлення волі; ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України на 5 років і 2 місяці позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2009 року цей вирок скасовано, а справу направлено на нове розслідування.

Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що при розгляді справи допущені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що перешкодило повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Також апеляційним судом Житомирської області при розгляді справи в апеляційному порядку постановлена окрема ухвала від 16 червня 2009 року на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області для прийняття відповідних мір реагування до адвоката ОСОБА_5

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить окрему ухвалу апеляційного суду щодо неї скасувати як незаконну. Стверджує, що рішення апеляційного суду є безпідставним, оскільки порушень вимог закону, які були б підставою для постановлення щодо неї окремої ухвали, вона не допускала.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Сорокіної О.А., яка частково підтримала доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З тексту окремої ухвали видно, що підставою для її ухвалення стало неналежне виконання своїх професійних обов’язків адвокатом ОСОБА_5, яка всупереч вимог ч.2 ст. 61 КПК України одночасно здійснювала захист трьох осіб, незважаючи на те, що інтереси захисту одного з них суперечили інтересам захисту двох інших, а також належним чином не реагувала на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущені у ході досудового слідства та судового розгляду справи. При цьому зазначені в окремій ухвалі дані відповідають тим порушенням, які викладені в ухвалі апеляційного суду про скасування обвинувального вироку Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 березня 2009 року щодо неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 й направлення справи на додаткове розслідування і які обґрунтовано визначені апеляційним судом як підстави для скасування цього вироку.

У цих судових рішеннях апеляційний суд правильно зазначив про порушення права засуджених на захист, оскільки при апеляційному розгляді справи було встановлено, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час їх допитів, як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні, стверджували про те, що ОСОБА_8 разом із ними брав участь у незаконному заволодінні автомобілем потерпілих ОСОБА_10, а засуджений ОСОБА_8 заперечував проти цього. За таких обставин інтересу захисту ОСОБА_8 суперечили інтересам захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що не давало підстав адвокату ОСОБА_5, одночасно здійснювати захист цих трьох осіб.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що окрема ухвала апеляційного суду щодо адвоката ОСОБА_5 є законною та обґрунтованою.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

відмовити у задоволенні касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 на окрему ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2009 року.

Як убачається з наданих матеріалів, колегія суддів апеляційного суду, переглядаючи в апеляційному порядку вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 березня 2009 року за апеляціями захисника ОСОБА_5, законних представників засуджених ОСОБА_8- ОСОБА_11, ОСОБА_7 – ОСОБА_12 щодо засуджених, задовольнила частково їх апеляції та скасувала вирок з направленням справи на нове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність судового слідства, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону. Також постановила окрему ухвалу від 16 червня 2009 року на адресу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області для прийняття відповідних мір реагування до адвоката ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 380 КПК України, апеляційний суд за наявності підстав, передбачених ст. 23-2 КПК України, виносить окрему ухвалу у якій може звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні та розгляді справи судом першої інстанції.

У окремій ухвалі апеляційний суд навів обставини і факти, що свідчать про неналежне ставлення адвоката ОСОБА_5 до своїх професійних обов’язків.

Висновки апеляційного суду про допущення адвокатом ОСОБА_5 під час судового розгляду справи щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Апеляційний суд в окремій ухвалі правильно зазначив про порушення засуджених права на захист, обґрунтувавши своє рішення тим, що хоча участь адвоката є обов’язковою у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, але відповідно до вимог ч. 2 ст. 61 КПК України одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

При перевірці встановлено, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час їх допитів як на досудовому слідстві так і у судовому засідання стверджували про те, що ОСОБА_8 разом із ними приймав участь у незаконному заволодінні автомобілем потерпілих ОСОБА_10, а засуджений ОСОБА_8 заперечував про вчинення ним цього злочину. Але при цьому адвокат ОСОБА_5, захищаючи всіх трьох засуджених, не звернула увагу на те, що інтереси захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суперечать інтересам захисту ОСОБА_8, і при цьому адвокат ОСОБА_5 у дебатах просила виправдати ОСОБА_8, а іншим призначити м’яке покарання.

У рішенні апеляційного суду також вірно вказано про те, що по справі допущена неповнота досудового слідства, яка не усунута судом, що ОСОБА_8 неодноразово на досудовому слідстві і у судовому засіданні заявляв клопотання, що до нього застосовувалися недозволенні методи слідства та фізична сила, але при цьому належним чином заяву його не перевірили, і на це не звернула уваги адвокат ОСОБА_5 при захисті прав малолітнього ОСОБА_8.

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на порушення місцевим судом істотних порушень кримінально-процесуального закону, пославшись на те, що суд допитавши законних представників неповнолітніх обвинувачених в якості свідків, але при цьому постанову про їх допит не виніс. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про вручення обвинувального висновку, позовних заяв потерпілих ОСОБА_10 представникам неповнолітніх підсудних, а підсудним копії позовної заяви. Також суд не поставив на обговорення з іншими учасниками процесу питання про можливість розгляду справи у відсутності законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 – ОСОБА_12; цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 у суді не оголошувався; суд, не визнавши законних представників неповнолітніх засуджених цивільними відповідачами, стягнув з них кошти на відшкодування потерпілим завданої злочином матеріальної та моральної шкоди. На всі ці порушення не реагувала адвокат ОСОБА_5