Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Силкіної В.С.,

представника відповідача: Морозова П.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року

у справі № 826/15830/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів"

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Управління) в якому, з урахування заяви про заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 11 липня 2014 року № 0000203710 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 132 918,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 33 340,00 грн.;

- від 11 липня 2014 року № 0000213710 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 184 636,84 грн.;

- від 25 липня 2014 року № 0000233710 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 184 636,84 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 93 171,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 11 липня 2014 року № 0000203710 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 132 918,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 33 340,00 грн.; від 11 липня 2014 року № 0000213710 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 184 636,84 грн.; від 25 липня 2014 року № 0000233710 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 184 636,84 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 93 171,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірки Товариства, за наслідками яких складено акти від 20 червня 2014 року № 656/28-10-37-20/32657656 та від 11 липня 2014 року № 717/28-10-37-20/32657656, згідно з якими, з урахуванням листа Управління про надання відповіді від 09 липня 2014 року № 12842/10/28-10-37-10-16, позивачем порушено вимоги:

- пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 (z0185-14) , пункту 5 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1340 (z0201-13) , пункту 5 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року № 708 (z2118-13) (відповідно до періоду виписки податкової накладної), пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, Товариством завищено суму податкового кредиту: за лютий 2014 року у сумі 116 923 грн.; за березень 2014 року у сумі 186 342 грн.;

- пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації): за лютий 2014 року у сумі 116 923 грн.; за березень 2014 року у сумі 186 342 грн., та підлягає зменшенню;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2014 року на рахунок платника в банку на загальну суму податку на додану вартість 133 360 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2014 року на рахунок платника в банку на загальну суму податку на додану вартість 186 342 грн.

На підставі названих актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 11 липня 2014 року № 0000203710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 133 360 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 33 340 грн.;

- від 11 липня 2014 року № 0000213710, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186 342 грн.;

- від 25 липня 2014 року № 0000233710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 186 342 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 93 171 грн.

Фактичними підставами зменшення суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість і нарахування штрафних санкцій в частинах, що оскаржуються позивачем, стали висновки Управління про те, що, по-перше, в податкових накладних, на підставі яких позивачем формувалися дані податкового обліку щодо податкового кредиту з податку на додану вартість, не вказані дата і номер цивільно-правового договору), по-друге, паперовий носій податкових накладних постачальників, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, підписувала інша особа, відмінна від тієї, що накладала цифровий підпис Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2014 року № 0000233710, відповідач послався на те, що, формуючи данні податкового обліку, позивач не врахував порушення, що встановлені в акті перевірки від 20 червня 2014 року № 656/28-10-37-20/32657656.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України (2755-17) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; ) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); й) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що платник податків має право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, що містить всі необхідні реквізити, що визначенні положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В той же час, чинне податкове законодавство не містить вимог щодо зазначення продавцем дати та номеру договору в податкових накладних, як передумови отримання покупцем права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість. Таким чином, платник податків, який дотримався всіх законодавчо встановлених вимог щодо формування даних податкового обліку, має право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, в яких зазначено вид цивільно-правового договору без зазначення дати та номеру такого договору.

З огляду на те, що в податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит, зазначено вид цивільно-правового договору, а наявність інших порушень при формуванні позивачем даних податкового обліку Управлінням не встановлено і матеріалами справи не підтверджується, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2014 року в сумі 2 782,04 грн. та за березень 2014 року в сумі 508,05 грн.

Слід відмітити і те, що факт підписання паперового носія податкових накладних постачальників, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, іншою особою, відмінною від тієї, що накладала цифровий підпис Єдиному реєстрі податкових накладних, також не свідчить про безпідставне формування позивачем даних податкового обліку.

Так, згідно з пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (z1333-11) , усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (1246-2010-п) (далі - Порядок № 1246) продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Продавець, що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

З аналізу наведених норм слідує, що покупець товару має право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які складені відповідно до вимог чинного законодавства. В той же час, чинне законодавство не містить заборон щодо формування даних податкового обліку на підставі отриманих податкових накладних, паперова й електронна форми яких підписана хоч і різними, але уповноваженими на таке підписання особами.

Таким чином, оскільки позивач включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, паперова й електронна форми яких підписані особами, повноваження яких підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність відповідачем факту вчинення порушення позивачем.

Варто відмітити і те, що Управління, посилаючись в касаційній скарзі на відсутність у платіжних дорученнях інформації щодо номерів та дат договорів, на підставі яких здійснювалась оплата, вказувало на неможливість підтвердити факт сплати Товариством від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2014 року. Водночас поза увагою податкового органу залишено ту обставину, що позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, в яких містяться як дати, так і номери відповідних договорів.

З огляду на те, що висновки акту перевірки від 20 червня 2014 року № 656/28-10-37-20/32657656 не підтвердилися суди першої та апеляційної інстанції визнали такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства висновки акту перевірки від 11 липня 2014 року № 717/28-10-37-20/32657656 та захистили порушене право позивача шляхом скасування податкових повідомлень-рішень у відповідних частинах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.