Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2009 року.

Цією постановою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Києва, громадянина України,

не судимого, –

на підставі ст. 48 КК України і ст. 7, 282 КПК України звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки, а кримінальна справа щодо нього закрита.

Як визнав встановленим суд, 13 квітня 2009 року близько 20 години, ОСОБА_5 під час розпиття спиртних напоїв разом з ОСОБА_6 на автомийці "Баєва", що розташована по вул. Л. Українки, 88 у м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області, таємно заволодів мобільним телефоном марки "Соні Еріксон 610 І", який належить останньому, вважаючи це поверненням боргу у розмірі 200 грн., які йому був винен ОСОБА_6 При цьому, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час бійки наніс потерпілому ОСОБА_6 удари кулаками в обличчя, щоб той не вимагав повернення телефону. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 800 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови суду щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки згідно з матеріалами справи ОСОБА_5, викравши у потерпілого мобільний телефон, з метою його утримання застосував до ОСОБА_6 насильство, яке не було небезпечним для його життя чи здоров’я, тобто вчинив відкрите заволодіння чужим майном. Крім того зазначає, що суд, дійшовши висновку про те, що внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_5 втратило суспільну небезпечність, не вказав у постанові, в чому конкретно виявилась зміна обстановки, яка зумовила те, що на час розгляду справи в суді вчинене діяння втратило суспільну небезпечність, а лише перерахував дані, що характеризують ОСОБА_5 як особу. Вважає, що суд не мав законних підстав для застосування ст. 48 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх висновків про вчинення ОСОБА_5 відкритого викрадення мобільного телефону потерпілого ОСОБА_6, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, слідчі органи послалися на неодноразові показання потерпілого ОСОБА_6, у тому числі і під час очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_5 про те, що 13 квітня 2009 року під час спільного вживання спиртного ОСОБА_5 під надуманим приводом – начебто наявності у нього (ОСОБА_6) перед ним боргу, затіяв суперечку, в процесі якої забрав у нього мобільний телефон, а коли він став вимагати повернути телефон, завдав декілька ударів кулаком в обличчя (а. с. 4, 7, 8, 17-19, 41-44); на показання обвинуваченого ОСОБА_5, у тому числі й при відтворенні обстановки й обставин події, який, посилаючись на наявність у потерпілого перед ним боргу та бажання примусити його повернути борг, не заперечував того факту, що відкрито забрав у нього мобільний телефон та завдав при цьому ОСОБА_6 декілька ударів кулаком в обличчя (а. с. 11, 28-30, 38-39, 41-44, 63-68, 108-110).

У судовому засіданні як підсудний, так і потерпілий змінили свої показання та почали стверджувати про те, що мобільним телефоном ОСОБА_5 заволодів у відсутності потерпілого, а коли той виявив пропажу та почав вимагати повернути телефон, то між ними виникла суперечка, в ході якої підсудний завдав декілька ударів потерпілому. При цьому потерпілий визнав факт наявності у нього боргу перед ОСОБА_5

Поклавши в основу своїх висновків про вчинення ОСОБА_5 таємного викрадення чужого майна показання потерпілого та підсудного у судовому засіданні та перекваліфікувавши у зв'язку із цим дії ОСОБА_5 із ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, суд наведених органами досудового слідства доказів у судовому засіданні у повному обсязі не дослідив і у своєму рішенні їх не спростував та не навів мотивів, з яких відкинув інші докази, зокрема, показання потерпілого та підсудного на досудовому слідстві.

З урахуванням наведеного, зазначений висновок суду є передчасним, оскільки зроблений без повного й всебічного дослідження усієї сукупності доказів по справі.

Крім цього, звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності із закриттям щодо нього кримінальної справи у зв'язку зі зміною обстановки, суд послався на те, що вчинене ним діяння на час розгляду справи в суді втратило суспільну небезпечність.

Суд обґрунтував такий висновок тим, що ОСОБА_5 вчинив злочин, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, раніше не судимий, позитивно характеризується, примирився з потерпілим, який його вибачив та не має до нього претензій і заявив клопотання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності.

Проте такий висновок суд зробив без урахування передбачених ст. 48 КК України підстав і передумов для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.

Таке звільнення, можливе за наявності передбачених ст. 48 КК України передумов і підстав, а саме, якщо особою вперше вчинено злочин невеликої або середньої тяжкості та якщо вчинене нею діяння внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду в суді втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилися, суду необхідно було встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину. а й те, в чому полягали її зміни на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які б свідчили б про таку зміну обстановки та втрату діянням суспільної небезпечності.

Наведені вище вимоги закону судом дотримані не були.

Так, у постанові суд не навів жодних заснованих на законі обґрунтувань того, в чому полягала зміна обстановки на час розгляду справи в суді, і чому на його переконання вчинене ОСОБА_5 діяння втратило суспільну небезпечність.

Ураховуючи, що по справі не було встановлено і не наведено у постанові будь-яких змін обстановки на час розгляду справи в суді, то позитивні дані про особу ОСОБА_5 та пом'якшуючі покарання обставини самі по собі не давали підстав для застосування ст. 48 КК України, а могли бути враховані судом лише при призначенні йому покарання або при звільненні від нього з передбачених законом підстав.

З огляду на вищевикладене, касаційне подання першого заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню, а постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2007 року щодо ОСОБА_5 – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суд має розглянути її у відповідності до вимог закону та прийняти законне й обґрунтоване рішення, ураховуючи при цьому вимоги ст. 7 КПК України, зокрема, частини 5 цієї норми.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2009 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.