Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни, третя особа: Державне підприємство завод "Арсенал" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

Корпорація "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Тор" звернулися з позовом до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дурицької М. Є. про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач - Державна реєстраційна служба України - звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченнях позивачі просили залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 18 грудня 2007 року між ДП заводом "Арсенал", Корпорацією "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал та ТОВ "СКАЙНЕТ Ltd" укладено договір простого товариства (спільної діяльності) № 10 (далі - договір простого товариства або спільна діяльність).

ДП завод "Арсенал" в якості вкладу до Спільної діяльності внесло належне йому на праві господарського відання нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення І поверху корпусу 14 (інв. № 000014), загальною площею 1384,0 кв. м; одноповерхову прибудову корпусу № 5 (інв. № 000005), загальною площею 1048,0 кв. м; нерухоме майно корпусу № 11 (інв. № 82365011), загальною площею 206,83 кв. м; одноповерховий корпус № 7 (інв. № 8116007), загальною площею 2697,0 кв. м; нежитлові приміщення 4-6 поверхів лабораторно-побутового корпусу № 9 (інв. № 000009), загальною площею 2467,68 кв. м; нежитлові приміщення ливарного корпусу № 6 (інв. № 000006), загальною площею 13783,0 кв. м, та нежитлові приміщення корпусу № 59 (інв. № 000059), загальною площею 11003,0 кв. м.

Листом Фонду державного майна України № 10-24-19674 від 10 грудня 2007 року надано згоду, а наказом Національного космічного агентства України № 385 від 13 грудня 2007 року дозволено відчуження 7 об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на балансі Державного підприємства завод "Арсенал" шляхом об'єднання вкладів учасників (простого товариства).

14 березня 2008 року між ДП завод "Арсенал", Корпорацією НВО "Арсенал", ТОВ "СКАЙНЕТ Ltd" та ТОВ "НОВА ТОР" укладено додаткову угоду № 1 до договору простого товариства, згідно із умовами якої учасники даного Товариства домовились прийняти ТОВ "НОВА ТОР" до складу учасників Спільної діяльності.

28 серпня 2012 між ДП завод "Арсенал", Корпорацією НВО "Арсенал", ТОВ "СКАЙНЕТ Ltd" та ТОВ "НОВА ТОР" укладено додаткову угоду № 4 до договору простого товариства, згідно із умовами якої учасники дійшли згоди повернути ДП завод "Арсенал" із Спільної діяльності частину його внеску на загальну суму 56 648 949 грн 02 коп. нерухомим майном (одноповерховий механічний корпус № 7 літ. "И", загальною площею 2911,6 кв. м, нежитлові приміщення 1 поверху корпусу № 14 літ. "Ї", загальною площею 1377,3 кв. м) з правом користування нежитловим приміщенням - частиною у 42% складального корпусу № 45, загальною площею 11085 кв. м, та обладнанням.

Відповідно до абз. 4 п. 7.1. розділу 7 договору простого товариства учасники простого товариства мають право на вихід з простого товариства. При цьому учасники мають право при виході з простого товариства отримати грошову компенсацію за майно, передане в якості внеску в спільну діяльність. У випадку грошової компенсації майно, передане учасниками в якості внеску у спільну діяльність, стає спільною частковою власністю осіб, які на цей момент є учасниками простого товариства, якщо інше не буде встановлено окремим правочином (договором, угодою) про вихід учасника з простого товариства. Завод приймає рішення про вихід з простого товариства та про можливість грошової компенсації за майно, передане в якості внеску в спільну діяльність, за погодженням з органом управління.

Відповідно до протоколу № 46 зборів учасників простого товариства від 26 червня 2013 року питання щодо виходу ДП завод "Арсенал" з простого товариства (Спільної діяльності) погоджено всіма учасниками.

18 липня 2013 року між ДП завод "Арсенал", Корпорацією НВО "Арсенал", ТОВ "СКАЙНЕТ Ltd" та ТОВ "НОВА ТОР" укладено додаткову угоду № 6, відповідно до умов якої учасники Спільної діяльності дійшли згоди про вихід ДП завод "Арсенал" зі складу простого товариства з отриманням грошової компенсації за частку у спільному майні.

18 липня 2013 між Корпорацією НВО "Арсенал", ТОВ "СКАЙНЕТ Ltd" та ТОВ "НОВА ТОР" укладено додаткову угоду № 7 до договору простого товариства, згідно з умовами якої визначено розмір часток учасників у праві спільної часткової власності на майно, яке внесене учасниками, створене та придбане в результаті спільної діяльності.

29 липня 2013 року позивачі звернулись до відповідача із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2013 року № 2253969 та № 2268384, в яких просили здійснити реєстрацію права спільної часткової власності на одноповерхову прибудову корпусу № 5 (інв. № 00005) літ. "З" та нежитлові приміщення ливарного корпусу № 6 (інв. № 000006) літ. "Л", що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8. Також, 30 липня 2013 року ними подано заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 липня 2013 року № 2286797, № 2283641 та № 2285493, в яких просили здійснити державну реєстрацію права спільної часткової власності на нежитлові приміщення 3-6 поверхів лабораторно-побутового корпусу № 9 літ. "І" (інв. № 000009), нерухоме майно корпусу № 11 літ. "Ж" (інв. № 82365011) та нежитлові приміщення корпусу № 59 літ. "К" (інв. № 000059), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.

Спірними рішеннями відповідача від 05 серпня 2013 року № 4758336 № 4758509, № 4757757, № 4758185, № 4757303 позивачам відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 11, корп. 59, корп. 5, корп. 9, корп. 6.

Дані рішення прийняті відповідачем на підставі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно, що внесено учасниками простого товариства до спільного балансу для здійснення їх спільної діяльності, що не дає змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не погодившись з діями та рішеннями відповідача, позивачі заявили цей позов.

Спір стосується правомірності відмови відповідача у реєстрації права за позивачами на майно, яке передане ДП завод "Арсенал" відповідно до укладеного договору простого товариства (спільної діяльності) № 10 від 18 грудня 2007 року.

Задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними документами в розумінні п. 27 Порядку, що дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, у зв'язку з цим дійшов висновку, що відмова у державній реєстрації права власності з підстав, зазначених в оскаржуваних рішеннях, є протиправною.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів, оскільки вважає їх передчасними.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із ч. 2 ст. 9 цього Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 278-р (278-2004-р) "Про передачу підприємств до сфери управління Національного космічного агентства України", Державне підприємство завод "Арсенал" передано до сфери управління Національного космічного агентства України.

Відповідно до п. 4.2 Статуту ДП завод "Арсенал" засноване на державній власності і входить до сфери управління Національного космічного агентства України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пунктом 1 ст. 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 2 ст. 136 ГК України власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

За приписами ч. 5 ст. 75 ГК України відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 06 червня 2007 року (803-2007-п) затверджено Порядок відчуження об'єктів державної власності, який визначає механізм та способи відчуження об'єктів державної власності.

Відповідно до п.п. 4, 6 Порядку, відчуження майна здійснюється шляхом його продажу безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

Листом Фонду державного майна України № 10-24-19674 від 10 грудня 2007 року надано згоду, а наказом Національного космічного агентства України № 385 від 13 грудня 2007 року дозволено відчуження 7 об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на балансі державного підприємства завод "Арсенал", шляхом об'єднання вкладів учасників (простого товариства).

Згідно із частиною першою ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Здійснивши системний аналіз наведених норм права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що спільною частковою власністю учасників договору про спільну діяльність може бути майно, внесене учасником, яким він володів на праві власності.

Між тим, суди обох інстанцій не встановили, з яким наявним об'ємом прав на передане нерухоме майне Державне підприємство завод "Арсенал" внесло нежитлові приміщення в якості вкладу до Спільної діяльності (як власник нежитлових приміщень або особа, яка має право господарського відання).

Такі обставини є необхідними для правильного вирішення справи, оскільки внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном, а від цього залежить і допустимість реєстрації заявленого права на майно.

Отже, неповнота встановлених фактичних обставин у справі не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки вимогам позивачів, проведеної судами.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки під час прийняття рішення судами допущені порушення норм процесуального та матеріального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу відповідача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.