Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у місті Києві 11 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням в.о. прокурора Івано-Франківської області на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2008 року.

Вироком Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2008 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком від 6 травня 2008 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що він, будучи засуджений вироком Снятинського районного суду Івано-Франківвської області від 6 травня 2008 року до покарання у виді 240 годин громадських робіт, ухилявся від відбування зазначеного покарання. При цьому, після належного повідомлення про наслідки ухилення від відбування покарання засуджений відбув лише 48 годин громадських робіт.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання. Прокурор зазначає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 389 КК України не застосував правила ст. 71 КК України, оскільки засуджений частково не відбув покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на сукупності зібраних і розглянутих судом у порядку ст. 299 КПК України доказах, є правильними. У касаційному поданні зазначені висновки суду не оспорюються.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Снятинського районного суду Івано-Франківвської області від 6 травня 2008 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 240 годин громадських робіт (а.с. 7). Призначене покарання ОСОБА_5 повністю фактично не відбув (а.с. 18, 30, 36, 37).

Таким чином, суд не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню, оскільки при винесенні вироку щодо ОСОБА_5 повинен був застосувати положення ст. 71 КК України та визначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків.

За таких обставин вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить врахувати вищенаведене і перевірити доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання вказаній особі має бути призначеним з дотриманням вимог ст. 65 та з урахуванням положень ст.ст. 70, 71 КК України.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання в.о. прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.