Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 09 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року щодо виправданого ОСОБА_6

Вироком суду

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

смт. Буштино Тячівського району

Закарпатської області,

такого, що не має судимості,

на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України виправдано за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що після звільнення з посади слідчого Хустської міжрайонної прокуратури, у зв’язку із переводом 07 жовтня 2004 року на посаду помічника прокурора Мукачівського району, в період часу із 07 по 12 жовтня 2004 року, скориставшись можливістю вільного доступу до адміністративного приміщення Хустської міжрайонної прокуратури, умисно, з мотивів особистої зацікавленості, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів офіційними та приватними документами, які знаходились на вирішенні у Хустській міжрайонній прокуратурі і особливо важливим документом, яким є кримінальна справа, котрі в подальшому умисно приховував, чим порушив роботу Хустської міжрайонної прокуратури за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6, діючи умисно, з особистих інтересів, що полягали у його прагненні звинуватити Хустського міжрайонного прокурора ОСОБА_11 у втраті кримінальної справи №9105003 та матеріалів, скарг і окремого доручення, через нібито неналежне здійснення ним нагляду за їх рухом, виконанням та збереженням, чим в такий спосіб намагався помститися останньому за своє звільнення із посади слідчого прокуратури, порушив вимоги п.п.1.10, 1.13 "Інструкції з діловодства в органах прокуратури України", затвердженої наказам Генерального прокурора України №90 від 28 грудня 2002 року, якими передбачено, що працівник прокуратури у разі свого звільнення зобов’язаний за вказівкою районного прокурора передати усі документи, що знаходилися у нього, іншому виконавцю через канцелярію, в період часу із 07 по 12 жовтня 2004 року, перебуваючи в адміністративному будинку Хустської міжрайонної прокуратури, що по вул.900-річчя Хуста, 16 у м. Хуст, до якого він мав вільний доступ, заволодів кримінальною справою, яка була у його провадженні №9105003, порушеною за фактом зловживанням службовим становищем службовими особами ТОВ "Туф-Рокосово", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та переданими йому на виконання окремим дорученням Генеральної прокуратури України по кримінальній справі № 21026104, порушеної за фактом викрадення особливо важливих документів із Мукачівського міськвиконкому, зареєстрованим за № 142 від 11 червня 2004 року у книзі №76 обліку вхідної кореспонденції Хустської міжрайонної прокуратури за 2004 рік, матеріалами за фактом смерті ОСОБА_7, зареєстрованими за № 24 від 09 лютого 2004 року в книзі №81 реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до Хустської міжрайонної прокуратури в 2004 році, матеріалами за фактом смерті ОСОБА_1 №53 від 08 квітня 2004 року, зареєстрованими в тій же книзі, скаргою ОСОБА_8, зареєстрованою за № 49 від 01 березня 2004 року в книзі № 83 обліку наглядових проваджень за скаргами за 2004 рік, скаргою ОСОБА_9, зареєстрованою в тій же книзі за № 119 від 17 травня 2004 року, скаргою ОСОБА_10 зареєстрованою в тій же книзі за №167 від 13 липня 2004 року, які в подальшому умисно приховав, у такий спосіб призвів до порушення роботи Хустської міжрайонної прокуратури, що полягає в обов’язку виконання покладених державою на прокуратуру функцій провадження досудового слідства по кримінальним справам, проведення дослідчих перевірок, виконання окремих доручень органів досудового слідства, розгляд скарг і заяв громадян, оскільки, внаслідок заволодіння ним офіційними, приватними та особливо важливими документами з подальшим їх приховуванням, унеможливив прийняття по матеріалам за фактами смерті ОСОБА_7 і ОСОБА_1 законного процесуального рішення та вжиття необхідних заходів прокурорського реагування за скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також істотно ускладнив виконання окремого доручення Генеральної прокуратури України та проведення досудового слідства у кримінальній справі №9105003.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2009 року ОСОБА_6 за ч.2 ст. 357 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2009 року щодо виправданого ОСОБА_6 – без зміни.

У касаційному поданні прокурор вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню через істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що судове слідство проведено неповно та однобічно, що суд не дав належну оцінку всім зібраним у справі доказам. Наводить доводи щодо наявності у діях ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України.

Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи його апеляції та на порушення кримінально-процесуального закону дав оцінку показанням свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Заслухавши доповідь судді, прокурора Пересунька С.В., який підтримав касаційне подання, пояснення виправданого ОСОБА_6, котрий просив залишити судові рішення щодо нього без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів вважає, що підстав для його задоволення немає.

Висновок суду щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України, у вироку належним чином обґрунтований та є правильним, оскільки пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення не знайшло підтвердження у перевірених судом доказах.

На обґрунтування свого висновку, суд підставно послався на показання виправданого ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що 07 жовтня 2004 року був переведений із Хустської міжрайонної прокуратури на посаду помічника прокурора Мукачівського району. Усі матеріали та кримінальні справи, що були у його провадженні, він передав прокурору Савинцю В.В., однак акт при цьому не складався. Про розпорядження прокурора Хустської міжрайонної прокуратури щодо прийняття від нього матеріалів та кримінальних справ, йому відомо не було, із таким розпорядженням ознайомлений не був. ОСОБА_6 заперечував свою причетність до викрадення із приміщення прокуратури матеріалів та кримінальної справи.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 не вказали на ОСОБА_21, як на особу, що незаконно заволоділа кримінальною справою та іншими офіційними документами.

Натомість, свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснив, що в одну із субот він заїхав до Хустської міжрайонної прокуратури, де був ОСОБА_6, який заніс до прокурора ОСОБА_11 у кабінет матеріали та справи. У кабінеті перед приймальню прокурора, він бачив виправданого зі справами, у тому числі й бачив у останнього кримінальну справу щодо ТОВ "ТУФ-Рокосово". ОСОБА_20 стверджував, що саме у ОСОБА_11 були ключі від усіх кабінетів у приміщенні прокуратури.

Крім того, кримінальна справа №9105003, порушена щодо службових осіб ТОВ "ТУФ-Рокосово" за ч.2 ст. 364 КК України, 19 грудня 2005 року була виявлена у службовому кабінеті помічника прокурора Хустської міжрайонної прокуратури (т.2 а.с.111-114), а при проведенні службового розслідування за даним фактом встановлено, що справа до сейфу була поміщена невідомими особами. Разом з тим, як убачається з листа начальника Хустського МРВ УМВС України в Закарпатській області, оперативно-розшуковими заходами не вдалося встановити обставини, за яких справу було поміщено до сейфу помічника прокурора (т.2 а.с 215).

Свідок ОСОБА_15 суду поясняв, що разом із ОСОБА_6 виконував окреме доручення Генеральної прокуратури України у кримінальній справі за фактом викрадення особливо важливих документів із Мукачівського міськвиконкому. Вказане доручення було виконано в строк та відправлене до Генеральної прокуратури України.

Як убачається із протоколів обшуку у службових кабінетах Хустської міжрайонної прокуратури та за місцем проживання ОСОБА_6, кримінальних справ та інших матеріалів, які рахувалися за ОСОБА_6 на час його роботи у прокуратурі, виявлено не було.

Дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: наказі про звільнення ОСОБА_6 з посади, розпорядженні Хустського міжрайонного прокурора щодо підготовки спеціалістом ОСОБА_22 акту передачі справ та матеріалів від ОСОБА_6, доповідній записці ОСОБА_12, довідці прокурора ОСОБА_11 про прийняття від ОСОБА_6 21-го матеріалу, у тому числі й заяви ОСОБА_9 № 119 від 17 травня 2004 року, протоколах огляду документів та книги обліку вхідної кореспонденції, книзі реєстрації заяв та повідомлень про злочини, книзі обліку наглядових проваджень по скаргах, протоколі очної ставки між свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_23, висновку дактилоскопічної експертизи, не встановлено причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, у якому він обвинувачувався органами досудового слідства.

Як убачається із вироку, суд належним чином оцінив усі перевірені ним доказах та зробив обґрунтований висновок про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 357 КК України, установивши, що пред’явлене останньому обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

За таких обставин посилання прокурора на те, що судове слідство проведено неповно та однобічно, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не можна визнати обґрунтованими.

Не знайшли підтвердження в матеріалах справи й твердження прокурора про істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, оскільки постановлений у справі вирок відповідає вимогам ст. 334 КПК України та постановлений із урахуванням положення ст. 62 Конституції України і роз’ясненням, що містяться у постанові Пленуму Верховного ОСОБА_1 України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України (254к/96-ВР) при здійсненні правосуддя".

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, перевірив доводи прокурора, аналогічні доводам касаційної скарги, навівши відповідні мотиви на їх спростування, не знайшов підстав для їх задоволення.

Посилання у касаційному поданні на те, що суд апеляційної інстанції порушив кримінально-процесуальний закон, давши оцінку показанням свідків, не можна визнати обґрунтованим, оскільки, як убачається зі справи, показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були перевірені судом першої інстанції, який дав їм відповідну оцінку, на що підставно послався апеляційний суд в ухвалі.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року щодо виправданого ОСОБА_6 – без зміни.