Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 09 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_6

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя смт. Любешів

Волинської області,

такого, що судимості не мав

засуджено:

- за ч.1 ст. 201 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до виправних робіт строком на один рік шість місяців з відрахуванням 20% заробітку в доход держави з конфіскацією предметів контрабанди;

- за ч.2 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до виправних робіт строком на два роки з відрахуванням 20% заробітку в доход держави з конфіскацією грошових коштів на іншого майна, здобутого завідомо злочинним шляхом та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч.3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до виправних робіт строком на один рік шість місяців із відрахуванням у доход держави 20 % заробітку з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на два роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч.2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на два роки;

- за ч.2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до виправних робіт строком на один рік із відрахуванням у доход держави 20% заробітку із позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на два роки.

На підставі ст. 70 та ч.3 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді виправних робіт строком на два роки із відрахуванням 20% заробітку у доход держави, штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів контрабанди, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на два роки, з конфіскацією коштів та іншого майна здобутого злочинним шляхом та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_6 у доход держави 993 грн. 92 коп. судових витрат.

Як визнав суд, у період часу з серпня по вересень 2002 року ОСОБА_6, перебуваючи на посаді директора ДП "Інформ" спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс" ЛТД, умисно перемістив через митний кордон України цукор-пісок вагою 5 241т, вартістю 12 421 170 грн., приховавши його від митного контролю шляхом надання працівникам митниці завідомо неправдивих документів про переміщення цукру, як давальницької сировини.

Перемістивши на територію України цукор-пісок вагою 5 241т контрабандним шляхом, ОСОБА_6, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, реалізував цукор на території України, уклавши 16 вересня 2002 року договір купівлі-продажу з ТОВ "Торговий дім ЛАЗ-Центр" на реалізацію 4 941т цукру вартістю 11 710 170 грн., 25 вересня 2002 року – із ВКФ "Луцьккондитер ЛТД" на реалізацію 16т цукру вартістю 33 600 грн. та цього ж дня – із ВКФ "Контініум-Льон-Контракт" на реалізацію 254 т цукру вартістю 533 400 грн.

Із отриманими від реалізації цукру коштами ОСОБА_6 повторно вчинив фінансові операції, перевівши їх із різним призначенням платежу на рахунки підприємств та установ, а саме на рахунки: ФК "Ковель-Волинь-2" 26 вересня 2002 року – 14 000 грн., 01 жовтня 2002 року – 30 000 грн., 11 вересня 2002 року – 30 000 грн., 16 вересня 2002 року - 30 000 грн.; ТОВ "Феміда-Інтер" 26 вересня 2002 року -130 000 грн. та 5 000 грн., 27 вересня 2002 року – 9 500 грн., 01 жовтня 2002 року – 130 000 грн., 11 вересня 2002 року – 30 000 грн., 12 вересня 2002 року – 105 000 грн., 16 вересня 2002 року – 215 000 грн., 17 вересня 2002 року – 18 000 грн.; ФК "Волинь-1" 26 вересня 2002 року – 100 000 грн., 01 жовтня 2002 року – 30 000 грн., 11 вересня 2002 року – 50 000 грн. та 35 500 грн., 16 вересня 2002 року – 80 000 грн., 17 вересня 2002 року – 30 000 грн.; ФК "Волинь" 26 вересня 2002 року – 50 000 грн.; ТОВ "Волиньтранснафтопродукт" 26 вересня 2002 року – 8 510 грн.; АТЗТ "Глорія - Імпекс" 27 вересня 2002 року - 22 000 грн.; ПП ОСОБА_7 27 вересня 2002 року – 271 грн.; ДП "Лама-Ф" 01 жовтня 2002 року – 10 грн., 31 жовтня 2002 року – 238 грн. 97 коп.; ПП "Армада" 31 жовтня 2002 року - 40 грн. 03 коп. та 445 грн.; ЗАТ "Скіф" 16 вересня 2002 року – 5 000 грн.; ПП ОСОБА_8 13 вересня 2002 року – 454 грн.; обласного професійного комітету УМВС України у Волинській області 13 вересня 2002 року – 200 грн.; ПП "Актив плюс" 17 вересня 2002 року – 366 грн.; ТОВ "Денді Львів" 17 вересня 2002 року – 36 грн.; ТОВ "КФ "Ласощі" 25 вересня 2002 року – 11 180 170 грн.; АКБ "Форум" 25 вересня 2002 року - 400 грн. та 30 грн., а також із власного рахунку в АКБ "Форум" на свій же рахунок у ТОВ "КБ "Західінкомбанк" - 529 570 грн.

Працюючи на посаді директора ДП "Інформ" та "Лама-Ф" спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс" ЛТД, які зобов’язані сплачувати податки, будучи службовою особою відповідальною за сплату податків, ОСОБА_6 умисно ухилився від сплати податків за таких обставин. При реалізації товарів виписував покупцям податкові накладні, в яких окремим рядком виділяв суму податку на додану вартість за ставкою 20%, що давало їм змогу відносити ці суми до податкового кредиту. Складаючи податкові декларації ДП "Лама-Ф" ОСОБА_6, умисно не перераховував отримані таким чином кошти до бюджету, безпідставно посилаючись у графі 18 декларацій на наявність у підприємства пільг в оподаткуванні та не відображаючи у графі 20 декларацій податкові зобов’язання, внаслідок чого умисно не сплатив до бюджету протягом 2000 – 2002 років 196 109 448 грн. податку на додану вартість.

Безпідставно посилаючись на наявність у ДП "Лама-Ф" пільг з податку на прибуток підприємства, ОСОБА_6 протягом 2000 – 2002 років умисно не сплатив до бюджету держави податок на прибуток, отриманий підприємством протягом зазначеного періоду, в сумі 200 470 580 грн.

Крім того, у вересні 2002 року при ввезенні в Україну з республіки Молдова цукру-піску вагою 5 241т вартістю 12 421 170 грн., з метою ухилення від сплати податку на додану вартість та мита при ввозі товарів на територію України, ОСОБА_6, як директор ДП "Інформ", надав митним органам та органам Державної податкової адміністрації завідомо недостовірні документи про ввезення зазначеного товару як давальницької сировини, умисно не сплативши таким чином до державного бюджету 2 811 757 грн. 05 коп. податку на додану вартість та 8 285 498 грн. 88 коп. державного мита.

Реалізувавши у вересні 2002 року 5 241т цукру-піску вартістю 12 421 170 грн. покупцям на території України, ОСОБА_6 подав до Любешівського відділення Маневицької міжрайонної Державної податкової інспекції Волинської області декларацію з податку на додану вартість ДП "Інформ" від 24 жовтня 2002 року за вересень 2002 року, в двадцятому рядку третього розділу якої умисно не відобразив податкове зобов’язання ДП "Інформ" з податку на додану вартість, яке виникло внаслідок продажу цукру, умисно ухилившись таким чином від сплати податку до державного бюджету на суму 2 056 695 грн.

Всього протягом 2000 – 2002 років, умисно ухиляючись від сплати податків, ОСОБА_6, як службова особа ДП "Інформ" та ДП "Лама-Ф", не сплатив до державного бюджету 409 733 978 грн. 93 коп., що є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_6, працюючи на посаді директора ДП "Інформ" та директора ДП "Лама-Ф" спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс" ЛТД та будучи службовою особою, умисно, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, вносив до офіційних документів неправдиві відомості і надавав завідомо неправдиві документи, чим заподіяв тяжкі наслідки державним інтересам.

Так, достовірно знаючи вимоги закону про порядок ввезення на митну територію України товарів, обчислення і сплати податку на додану вартість та акцизного збору за товари ввезені із-за меж митного кордону України, а також за надані послуги та товари реалізовані на території України, ОСОБА_6 з вересня 2000 року по березень 2001 року та з травня 2001 року по вересень 2002 року в податкових деклараціях ДП "Лама-Ф", які особисто складав та надавав до податкових органів, умисно не відображав податкові зобов’язання, які виникали за результатами фінансово-господарської діяльності керованого ним підприємства. Протягом серпня-вересня 2002 року, на порушення встановленого порядку переміщення товарів через митний кордон України та встановленого законодавством порядку оподаткування юридичних осіб, засуджений надавав державним митним органам та органам Державної податкової адміністрації завідомо неправдиві документи, які особисто підписував та вносив до них завідомо неправдиві відомості про мету ввезення товарів на митну територію України і про наявність податкових пільг у керованого ним ДП "Інформ" спільного українсько-польського підприємства "АБ Імекс" ЛТД.

Такі дії ОСОБА_6 призвели до несплати до державного бюджету податкових зборів та інших платежів на суму 409 733 978 грн. 93 коп.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_6 не оскаржувався.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_6 та кваліфікації його злочинних дій, вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про його особу внаслідок м’якості. Прокурор зазначає, що суд належним чином не урахувавши тяжкість вчинених злочинів, а також те, що у вчиненому ОСОБА_6 не визнав своєї вини. Зі змісту касаційного подання убачається, що на думку прокурора, вказані у вироку пом’якшуючі обставини не дають суду підстав призначити винному покарання із застосуванням ст. 69 КК України саме у виді виправних робіт.

У запереченні на касаційне подання захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 зазначає, що у касаційному поданні не наведено належних доводів м’якості призначеного засудженому покарання або неправильного застосування кримінального чи порушення кримінально-процесуального законів. Захисник вважає, що суд обґрунтовано урахував пом’якшуючі обставини та призначив винному покарання відповідно до вимог закону. Звертає увагу на те, що сплинули строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, вважає, що касаційне подання прокурором внесено із порушенням строків, визначених ч.2 ст. 386 КПК України. Захисник звертає увагу на те, що вирок щодо ОСОБА_6 частково виконано та, що останній не ухилявся від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, захисника ОСОБА_5 про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів та кваліфікації його злочинних дій за ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, прокурором не оспорюється.

Із вироку убачається, що призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, судом ураховано дані про особу винного, а також пом’якшуючі обставини, а саме те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи, здійснює догляд за пристарілим батьком, та є потерпілим від Чорнобильської катастрофи. Фактично за таких обставин суд зробив висновок про можливість виправлення ОСОБА_6 при відбуванні покарання, не передбаченого санкціями статей, за які його засуджено – у виді виправних робіт.

Разом із тим, поза увагою суду залишилося те, що вчинені ОСОБА_6 злочини є середньої тяжкості, тяжкими та особливо тяжким, засуджений винним себе не визнав та у вчиненому не розкаявся. Крім того, внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 до державного бюджету не надійшли кошти в сумі 409 733 978 грн. 93 коп.

За таких обставин, рішення суду про призначення винному покарання у виді виправних робіт строком на два роки із відрахуванням 20 % заробітку у доход держави, із урахуванням того, що ОСОБА_6 працює електромеханіком 4-го розряду по ремонту і технічному обслуговуванню реєстраторів розрахункових операцій ТзОВ "Холодтехсервіс" та з огляду на розмір заподіяної ним державі шкоди, не відповідає загальним засадам призначення покарання та є явно несправедливим.

Крім того, колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України 19 квітня 2007 року скасовувався вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 27 травня 2005 року та ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2005 року щодо ОСОБА_6 внаслідок з м’якості призначеного покарання, але після скасування вироку та ухвали суду, районний суд не дотримався вимог ст. 400 КПК України при повторному розгляді справи щодо ОСОБА_6

За викладених обставин колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд не дотримався вимог ст. 65 КК України та призначив винному занадто м’яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого і не може бути необхідним й достатнім для його виправлення, тому вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_6 з дотриманням чинного законодавства, і у разі доведеності винуватості, прийняти законне та обґрунтоване рішення, в тому числі і при призначенні покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.