ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2016 року м. Київ К/800/39194/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Міндоходів № 504070000/2013/000014/1 від 17 жовтня 2013 року про коригування митної вартості товарів. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2013/00046 від 17 жовтня 2013 року.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Миколаївська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 20 травня 2013 р. між товариством і компанією "CNH International SA" (Швейцарія) укладено контракт № UA-NN-WR-1-2013 (далі - Контракт), за умовами якого контрагент продає позивачу товар, визначений у додатках до цього Контракту.
25 вересня 2013 р. сторони уклали додаток № 4 до Контракту і склали специфікацію № 4, згідно яких позивач придбав 9 одиниць жатки зернової New Holland, модель 24GHCP, нові, без транспортного візка. Ціна за одиницю товару склала 10000,0 доларів США.
17 жовтня 2013 р. позивач подав до Митниці митну декларацію № 504070000/2013/, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 1 МК України.
Для митного оформлення товарів, позивач окрім МД № 504070000/2013/ від 17 жовтня 2013 р., подав: декларацію митної вартості товарів від 17 жовтня, Контракт разом із додатком і специфікацією, інвойс FTCNH130403868 від 30 вересня 2013 р., банківську гарантію від 30 травня 2013 р., комерційну пропозицію "CNH International SA" від 30 серпня 2013 р., рішення ТОВ "Тестметрстандарт" № 1458-13 від 11 жовтня 2013 р., контракт на перевезення № 39 від 24 липня 2013 р., товарно-транспортну накладну від 10 жовтня 2013 р., довідку перевізника від 14 жовтня 2013 р., довідку товариства.
Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у товариства бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач своїм листом від 17 жовтня 2013 р. повідомив митний орган про те, що страхування товару не проводилось, отже митна вартість товару не включає в себе страхові платежі. Інших документів, витребуваних Митницею, позивач не надав та вказав, що каталоги і прейскуранти, а також експертні висновки у нього відсутні, а крім того раніше подані документи, на думку позивача, дозволяли відповідачу перевірити дані декларуємого товару.
17 жовтня 2013 р. Митниця склала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 504070000/2013/00046. Того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2013/000014/1 (далі - Рішення).
Як слідує з цих документів і підтверджується поясненнями представників Митниці, основний метод визначення митної вартості товару (за ціною Контракту) не застосовувався у зв'язку із тим, що задекларовані позивачем дані не підтверджені документально, а в наданих ним документах відсутні відомості, які підтверджують числові значення складової митної вартості товарів. Крім того, за даними Митниці, звичайна ціна одиниці товару (жатки зернової) складає приблизно 21000,0 доларів США, що підтверджується митною вартістю аналогічного товару, визначеною у ВМД № 100270000/2013/210002 від 10 жовтня 2013 р., тоді як вартість товару, задекларована позивачем, складає 10000,0 грн. за одиницю товару.
У зв'язку із вищевикладеним, митна вартість визначена відповідачем за допомогою другорядного методу, передбаченого ст. 57 ч. 1 п. 2 пп. "б" МК України (4495-17) - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем до митного органу документи містять всі дані, які підтверджують значення показників, що вплинули на митну вартість товару, а тому позивач вірно застосував основний метод розрахунку митної вартості товарів, а отже прийняте відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ст. 52 ч. 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст. 53 ч. 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.
Як визначено ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Законодавцем наведений перелік документів, які можуть витребовуватись митним органом, але які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, так як деяких документів декларант може об'єктивно не мати.
Відповідно до ст. 54 ч. 6 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В той же час, аналіз документів поданих товариством до Митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем. Так, у МД 504070000/2013/ у графі 31, вказано, що позивачем декларується зернова жниварка 24GHCP. Ці дані щодо найменування товару, його вартості, співпадають із такими, що зазначеними в інвойсі № FTCNH130403868 від 30 вересня 2013 р.
Крім того, суд враховує, що під час розгляду справи позивач надав суду лист "CNH International SA" від 9 січня 2014 р., в якому продавець підтвердив, що ціна одиниці товару - жатки зернової для Товариства склала 10000,0 доларів США .
При цьому, нижча ціна товару декларуємого позивачем, ніж звичайна, пояснюється його придбанням після закінчення сезону збирання зернових, а також придбанням партії товару, а не одиниці. Судами попередніх інстанцій досліджено та в матеріалах справи наявний лист "CNH International SA" від 30 серпня 2013 р., адресований товариству, в якому міститься пропозиція продажу 5 зернозбиральних комбайнів та 5 зернових жаток 24GHCP за ціною 10000,0 доларів США та зазначено, що така ціна є дійсною за умови придбання не менше 5 одиниць цієї техніки (а. с. 33). Як вбачається із специфікації № 4, позивач придбав 9 одиниць жаток, тобто мав право на отримання спеціальної ціни в 10000,0 доларів США.
Вищезазначений лист-пропозицію від "CNH International SA" позивач подавав Митниці, але остання безпідставно не прийняла його до уваги, що призвело до помилкового висновку про заниження позивачем ціни товару, порівняно із звичайними цінами на нього.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України (4495-17) , визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як вірно враховано судами, оскільки відповідач мав можливість визначити ціну товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу, носять протиправний характер.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанції вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - без змін.
ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.
Судді: