Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 березня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останній раз 25.12.2002р. за ч. 1 ст. 101 КК

України 1960 року до позбавлення волі

строком на 3 роки 6 місяців, -

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 6 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 16 жовтня 2008 року, приблизно о 16 годині, перебуваючи в будинкуАДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_5, яка виникла на ґрунті ревнощів, з метою вбивства, умисно, накинув на шию останньої синтетичний шнур, яким здавлював органи шиї потерпілої, внаслідок чого від механічної асфіксії настала її смерть на місці події.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вказує на наявність у нього черепно-мозкової травми, що на його думку вплинуло на його психічний стан під час скоєння злочину, зазначає, що судом не з’ясовувалося перебування його в стані сильного душевного хвилювання, посилається на суворість призначеного йому покарання. Просить, як убачається зі змісту скарги, вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, чи пом’якшити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину, внаслідок чого докази по справі досліджувалися за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Доводи у скарзі ОСОБА_4 про те, що під час вчинення злочину він міг перебувати в стані сильного душевного хвилювання є безпідставними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням не страждав, виявляє лише легкі розлади особистості й поведінки внаслідок перенесеної ЧМТ. На час вчинення злочину ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг давати звіт своїм діям та керувати ними. Цей висновок є повним та науково обґрунтованим.

Крім того, характер поведінки засудженого до і після вчинення ним злочину свідчать про відсутність у нього такого стану.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_4 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, який раніше неодноразово судимий, негативно характеризується за місцем проживання. Також судом враховано, що засуджений визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.

З урахуванням наведеного, призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити