Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 4 лютого 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 29 вересня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості на підставі ст. 89 КК України,

за ст. 128 КК України на двісті сорок годин громадських робіт, за ч. 1 ст. 186 КК України на чотири місяці арешту, за ч. 2 ст. 185 КК України на шість місяців арешту, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено шість місяців арешту,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він 26 лютого 2008 року, перебуваючи у стані сп’яніння за місцем проживання у будинку по АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_6 з неприязні штовхнув потерпілу і з необережності заподіяв їй середньої тяжкості тілесне ушкодження – закритий перелом зовнішньої щиколотки лівої гомілки заднього краю великої гомілкової кістки з гематомою м’яких тканин.

5 березня 2008 року ОСОБА_6, перебуваючи у стані сп’яніння за місцем проживання, відкрито викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон вартістю 699 грн.

Того ж дня він, перебуваючи у стані сп’яніння, з даху будинку по АДРЕСА_1 таємно викрав супутникову антену, що належала ОСОБА_6, вартістю 970 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій винуватого, твердить, що суд не врахував належним чином дані про особу засудженого та ступінь тяжкості вчинених злочинів і призначив йому м’яке покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила скасувати вирок та ухвалу ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд через м’якість призначеного йому покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, доведена сукупністю доказів, які були предметом судового дослідження, що в касаційному поданні під сумнів не ставиться, так само, як і кваліфікація злочинних дій винуватого. Що стосується призначеного ОСОБА_5 покарання, яке, на думку прокурора, не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитись не можна.

У даному конкретному випадку суд, як видно з вироку, виходив із сукупності всіх обставин справи, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, які характеризують особу засудженого, і ті обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання. Зокрема, суд урахував, що ОСОБА_5 негативно характеризується, злочини вчинив у стані сп’яніння, проте він раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, визнав свою вину і щиро розкаявся. Не залишено поза увагою суду й думку потерпілої, яка просила суд ОСОБА_5 суворо не карати. Також потерпіла ОСОБА_6 звернулася до суду касаційної інстанції з клопотанням залишити вирок і ухвалу щодо ОСОБА_6 без зміни, бо він вже відбув покарання, виправився і зараз працевлаштований.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав для задоволення касаційного подання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 через м’якість призначеного йому покарання.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 29 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.