Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про скасування рішення,-

В серпні 2012 року позивачі звернулись до суду з позовом до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування пунктів 1.10., 1.10.1., 1.10.2., 1.10.3. Додатку 1 до рішення Вінницької міської ради № 778 від 11.05.2012 року 20 сесії 6 скликання про відмову в затвердженні обґрунтування та наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 260 кв.м на АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування індивідуальних гаражів в зв'язку з накладкою з земельною ділянкою співвласника будинковолодіння ОСОБА_7

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано пункти 1.10., 1.10.1., 1.10.2., 1.10.3. Додатку 1 до рішення Вінницької міської ради № 778 від 11.05.2012 року 20 сесії 6 скликання про відмову в затвердженні обґрунтування та наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 260 кв.м на АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування індивідуальних гаражів в зв'язку з накладкою з земельною ділянкою співвласника будинковолодіння ОСОБА_7

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 14 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 500 кв.м. Земельна ділянка площею 260 кв.м. була позначена як самовільно зайнята та розподілу не підлягала.

В подальшому в 2011 році до Вінницької міської ради звернулась ОСОБА_7 з проханням затвердити обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаража за рахунок земель територіальної громади міста.

Рішенням виконкому № 431 від 23.02.2012 року ОСОБА_7 затверджено проект рішення міської ради та вирішено затвердити обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаража за рахунок земель територіальної громади міста та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 100 кв.м.

Однак остаточне рішення Вінницькою міською радою прийняте не було, оскільки надійшло звернення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з приводу тієї ж земельної ділянки і відповідне питання було знято з порядку денного сесії міської ради.

Позивачі в свою чергу в 2012 році також звернулися до Вінницької міської ради з аналогічною заявою та подали на розгляд сесії обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаражів за рахунок земель територіальної громади міста по АДРЕСА_1 площею 260 кв.м.

Враховуючи, що на одну і ту ж земельну ділянку розроблено два обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для обслуговування та будівництва гаража, і той факт, що ОСОБА_7 обґрунтування розроблено та затверджено рішенням виконкому набагато раніше, тому позивачам рішенням Вінницької міської ради відмовлено у затверджені обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаража у зв'язку з накладенням земельних ділянок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що представником відповідача та третіми особами не надано підтверджуючих документів, які б свідчили, що частина земельної ділянки площею 100 кв.м з 260 кв.м, на яку позивачем виготовлено обґрунтування меж та площі земельної ділянки для будівництва трьох індивідуальних гаражів, є власністю чи перебуває в користуванні ОСОБА_7 та накладається з її земельною ділянкою.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що відповідач правомірно відмовив позивачам у затвердженні документації, враховуючи, що іншою співвласницею будинку раніше подані документи на оформлення частини спірної земельної ділянки площею 100 кв.м.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 34) частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 вищеназваної статті) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. б) ч. 1 ст. 12 ЗК України). Земельним кодексом України (2768-14) визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок у розмірі, не більше 0,10 гектара, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункти г), б) ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації подають заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. В разі згоди на передачу земельної ділянки у власність відповідна рада надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельним ресурсам, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд органу місцевого самоврядування.

Позивачі звернулись до Вінницької міської ради з заявою та подали на розгляд сесії обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаражів за рахунок земель територіальної громади міста по АДРЕСА_1 площею 260 кв.м.

Тобто, на одну і ту ж земельну ділянку розроблено два обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаража. Однак, враховуючи, що необхідні обґрунтування були розроблені щодо гр. ОСОБА_7 набагато раніше та затверджені рішенням виконкому, при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем було правомірно відмовлено позивачам в затвердженні обґрунтування з визначенням меж та площі земельних ділянок для будівництва і обслуговування гаража у зв'язку з накладанням.

Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 (v010p710-10) , яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.