Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення,-

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 05.04.2013 р. № 188 "Про відмову у наданні дозволу на переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитловий фонд у м. Кременчуці" та зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області прийняти рішення, яким дати фізичній особі та власнику квартири дозвіл на переведення жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 в нежитловий фонд з метою реконструкції під об'єкт непромислового характеру.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 червня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 05.04.2013 р. № 188 "Про відмову у наданні дозволу на переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 з житлового в нежитловий фонд у м. Кременчуці". Зобов'язано відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на переведення житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 в нежитловий фонд з метою реконструкції під об'єкт промислового характеру. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01.06.2012 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. (реєстровий номер 3282) є власником квартири АДРЕСА_1. З метою здійснення підприємницької діяльності позивачем прийнято рішення про переведення належної їй квартири до нежитлового фонду, з метою подальшої її реконструкції під об'єкт непромислового характеру.

Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради прийнято рішення № 188 "Про відмову у наданні дозволу на переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_1". Підставою відмови в наданні дозволу на переведення належної їй квартири до нежитлового фонду виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради зазначена відсутність письмової згоди мешканців суміжних квартир з першого та другого поверхів, а також, що вона не надала документів, що свідчили б про непридатність квартири для проживання. Необхідність її переведення в нежитловий фонд не обумовлюється винятковістю, крайньою необхідністю чи іншими надзвичайними обставинами. Бажання заявника змінити статус житлових приміщень на приміщення для підприємницької діяльності не є винятковим випадком в розумінні статті 8 Житлового Кодексу УРСР ".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку їх обґрунтованості, оскільки вказане рішення відповідача перешкоджає йому вільно розпоряджатись належною на праві власності квартирою.

Натомість, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що згідно вимог чинного законодавства обов'язковою умовою для проведення реконструкції своєї квартири з переобладнанням її під об'єкт непромислового характеру є письмова згода власників суміжних квартир, завірена нотаріально чи начальником житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці ( ЖРЕД) або головою правління об'єднання співвласників, а отже підстави для задоволенні позову відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (572-92-п) із змінами та доповненнями, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

На момент виникнення спірних правовідносин діяли положення п. 1 ст. 30 Правил забудови міста Кременчука, затверджених ІІ сесією Кременчуцької міської ради VI скликання від 28.12.2010 р, які регулюють порядок переведення житлових у нежитлові в багатоквартирних будинках державної, комунальної та приватної форм власності, проведення робіт по переобладнанню, розширенню, реконструкції, реставрації та введення їх в експлуатацію, відповідно до яких переведення з житлового фонду до нежитлового допускається виключно в межах існуючих одиниць таких приміщень (квартира, кілька квартир або поверх).

Вид використання нежитлового приміщення, що створюється шляхом переведення з житлового фонду, повинен відповідати переважному або допустимому типу використання об'єктів нерухомого майна в зоні, де проводиться таке переведення.

Заявник подає клопотання до міської ради з проханням дозволити переведення житлового приміщення у нежитлове.

До заяви (клопотання) додаються: 1) правовстановлюючий документ на житлове приміщення (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво на право власності, оренди тощо); 2) копія технічного паспорту на житлове приміщення; 3) попередній висновок УМА про можливість влаштування у вказаному приміщенні запланованого закладу; 4) експертно-технічний висновок проектного інституту або проектувальної організації, які мають відповідну ліцензію на реконструкцію, щодо технічної можливості реконструкції даного приміщення; 5) акти огляду технічного стану суміжних квартир (розміщених з боків, над та під приміщенням квартири, яка переводиться з житлового фонду до нежитлового); 6) письмова згода власників суміжних квартир, завірена нотаріально чи начальником житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці ( ЖРЕД) або головою правління об'єднання співвласників.

Таким чином, позивачем не дотримано однієї з основних умов отримання вказаного дозволу на переобладнання квартири.

Також, слід зазначити, що відповідно до частини п'ятої статті 319 Цивільного Кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції вірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.