Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А. М., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 по справі № 2а-2337/10/1770 (32430/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Той"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне Державної податкової адміністрації України

про скасування рішення,-

У травні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про скасування рішення Державної податкової інспекції про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 22.01.2010 № 1000152343 в сумі 276 080,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково, оскаржуване рішення скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 275 740,00 грн., в решті позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залиши в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією було проведено перевірку Товариства за дотриманням проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 28.12.2009.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), що полягало у незабезпеченні щоденного друку фіскальних звітних чеків (812 випадків).

На підставі вказаного акта перевірки та результатів адміністративного оскарження податковий орган прийняв оскаржуване рішення.

Так, відповідно до п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 2 зазначеного вище Закону визначено, що фіскальний звітний чек це документ установленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 5 ст. 17 Закону № 265/95-ВР).

З аналізу вказаних норм вбачається, що у разі невиконання протягом певного періоду обов'язку щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а отже, з урахуванням ст. 61 Конституції України та встановленого факту незабезпечення позивачем щоденного роздрукування фіскальних звітних чеків (812 випадків), суд апеляційної інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що за нездійснення щоденного друкування фіскальних звітних чеків, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання такого щоденного друку фіскального звітного чеку.

Вказаний висновок судів цілком узгоджується із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-89а13 за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у своєму рішенні від 16.04.2013 Суд зазначив, що контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію незалежно від кількості випадків нездійснення щоденного друкування фіскальних звітних чеків виявлених під час здійснення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанцій у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 по справі № 2а-2337/10/1770 (32430/10/9104) залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.