Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області - Степаненко А.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - ТУ ДСА в Кіровоградській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням уточнень, просив: визнати дії Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області в частині обрахування стажу державної служби незаконними; зобов'язати Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області видати довідку, якою зарахувати ОСОБА_3 в стаж державної служби період проходження служби у Вищому політичному училищі ім. 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР з 1 вересня 1977 року по 9 серпня 1981 року; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплатити надбавку за вислугу років з 1 січня 2012 року по 23 липня 2012 року, з врахуванням стажу державної служби за період з 1 вересня 1977 року по 9 серпня 1981 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що з 1 вересня 1977 року по 9 серпня 1981 року ОСОБА_3 був слухачем Вищого політичного училища ім. 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР.

За період з вересня 1977 року по липень 1981 року позивач отримував заробітну плату (грошове забезпечення), що підтверджується довідкою Санкт-Петербурського військового інституту внутрішніх військ МВС Росії № 610. Відповідно до довідки УМВС України в Кіровоградській області від 7 липня 2011 року №1110 ОСОБА_3 в органах МВС заробітну плату не одержував.

Наказом Управління внутрішніх справ Виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих від 7 вересня 1977 року № 112 о/с позивача - лейтенанта внутрішньої служби, виключено з списків особового складу у зв'язку із вступом до Вищого політичного училища ім. 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР.

Згідно наказу Управління внутрішніх справ Виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих від 3 серпня 1981 року № 90 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника по організації політико-виховної роботи при ОВД Кіровського райвиконкому м.Кіровограда з 9 серпня 1981 року.

Відповідно до Указу Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 (1026/2004) та наказу ТУ ДСА в Кіровоградській області від 14 вересня 2004 року позивач призначений на посаду судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області. Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 393/2012 (393/2012) та наказом Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 липня 2012 року №34-К ОСОБА_3 звільнено з посади судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв'язку із закінченням строку, на який його призначено.

Відмовляючи у задоволенні у позову, суди виходили з того, що період навчання з 1 вересня 1977 року по 9 серпня 1981 року у Вищому політичному училищі ім. 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР не може бути врахований до стажу державної служби, оскільки в період навчання позивач не перебував на військовому обліку, а перебував на обліку в кадрах МВС СРСР.

Згідно з абзацом 22 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) (далі - постанова № 283) (який було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року № 804 (804-2006-п) , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року № 36 (36-2007-п) ) до стажу державної служби включається також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 4 даного Порядку документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 7 розділу І Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 року № 778 військовозобов'язані, призначені на посади рядового і начальницького складу міліції, а також зараховані курсантами шкіл міліції, знімаються з військового обліку та перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР.

Згідно з частиною другою пункту 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України та Міністерства праці та соціальної політики України від 12 жовтня 2007 року № 270/551, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2007 року за № 1243/14510 (z1243-07) (далі - Методика) до стажу державної служби включається час служби осіб, які перебували в кадрах Міністерства внутрішніх справ на посадах рядового чи начальницького складу і яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року, присвоєно спеціальні звання, установлені законодавством (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), за умови, що фінансування заробітної плати за вказаними вище посадами рядового та начальницького складу здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Проте, судами, як першої, так і апеляційної інстанцій не досліджено копію трудової книжки ОСОБА_3 та відомості щодо проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 1 квітня 1976 року по 1 серпня 1983 року. Крім того, судами не надано оцінки посиланням позивача на присвоєння йому спеціального звання старшого лейтенанта внутрішної служби у листопаді 1979 року, тобто в період навчання у Вищому політичному училищі ім. 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР, що має істотне значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.