Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Вербицька О.В. Судді: Бившева Л.І. Маринчак Н.Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р.

у справі № 810/7011/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" (далі - позивач, ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ") звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Бориспільська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 09 вересня 2014 року № 0005652230, № 0005642230, № 0005662230.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Бориспільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Бориспільською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Пром-Газ-Інвест", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 29.04.2014 р., за результатами якої складено акт від 15.08.2014 № 418/22-1/31477919.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення обсягу задекларованого податку на додану вартість в сумі 655 038 грн.; п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 598 552 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.09.2014 № 0005652230, згідно з якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 196914 грн.; від 09.09.2014 № 0005642230, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 897828 грн., у тому числі 598552 грн. за основним платежем; 299276 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 09.09.2014 № 0005662230, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 327519 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2013 р. між ТОВ "Пром-Газ-Інвест" (Продавець) та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 03/12.13-ПР, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідність з умовами договору та додатковими згодами до нього. Умовами даного договору також визначено, що поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями.

Також між ДП МА "Бориспіль" та ТОВ "ЛУК АВІА ОЙЛ" було укладено договір про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива на Базовому складі ПММ від 01.10.2013 № 02.2.2-14.4-96. На виконання зазначеного договору між позивачем та ДП МА "Бориспіль" були підписані акти прийому-передачі палива, згідно яких ДП МА "Бориспіль" приймав від позивача паливо для зберігання.

При цьому придбане позивачем у ТОВ "Пром-Газ-Інвест" паливо зберігалось на складі ГСМ ТОВ "Мастер Авіа", що підтверджено договором від 16.08.2011 № 152-2011 укладеного між позивачем та ТОВ "Мастер Авіа" та актами прийому-передачі нафтопродуктів на відповідальне зберігання.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями; рахунками фактури; актами приймання-здачі, товарно-транспортними накладними тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. залишити без змін.

3.ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .