Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року

у справі № 826/18342/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Угаріт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Угаріт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Угаріт" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Угаріт" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Угаріт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Агенція реклами "Лоцман" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.10.2013 року № 2078/26-58-22-08-11/31025030.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 533 333,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 року № 0007692208, яким ТОВ "Угаріт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 533 333,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 133 333,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Угаріт" (замовник) та ТОВ "Агенція реклами "Лоцман" (агенція) укладено договір від 20.06.2012 року № 20 про комплексне рекламне обслуговування, згідно умов якого, агенція за завданням замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 вказаного договору під рекламною кампанією розуміються послуги агенції, а також інші послуги, спрямовані на популяризацію замовника та інформування фізичних та юридичних осіб про переваги якості його послуг.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані товариством первинні документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентом.

Також, судами вірно встановлено, що фотозвіт виконаних ТОВ "Агенція реклами "Лоцман" робіт не містить даних про особу, якою він складений, відсутні реквізити, підписи та печатка контрагента позивача, а також з його змісту неможливо встановити змісту рекламних матеріалів, які вручаються.

Таким чином, суди попередніх інстанцій проаналізовано наявні у справі матеріали, вірно дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання спірних робіт; вищевказані господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо діяльності контрагента виключає правомірність їх відображення у податковому обліку товариства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Угаріт" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.