826/14747/14 Про визнання протиправними та скасування рішень міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів - 23.02.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі № 826/14747/14 за позовом приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості, -

У вересні 2014 року приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.03.2014 р. № 100250004/2014/000027/1 та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00051 від 26.03.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийняте незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом, вивчивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 січня 2014 року між компанією "RISEKIND LTD", Китай (продавець) та приватним підприємством "Акрілат-Хімконтракт" (покупець) укладений контракт № 14/01-13 та Додаток № 1 від 13.01.2014 р., відповідно умов якого, покупець зобов'язується прийняти та оплатити L-Лізин Сульфат у кількості 35,00 тонн за ціною 888,00 доларів США.

Відповідно до додатку № 1 до зазначеного вище контракту, загальна сума Додатка № 1 від 13.01.2014 р. становить 31 080,00 доларів США. Оплата здійснюється на протязі 45 днів від дати коносамента.

Позивачем 25 березня 2014 року за митною декларацією № 100250004/2014/091576 заявлений до митного оформлення товар - L-Лізин Сульфат, форма випуску - гранули світло-коричневого кольору, отримані шляхом висушування ферментативної маси, крім лізину. Торгівельна марка Da Cheng Group. Країна виробництва CN. Виробник: Changchun Dahe Bio Technology Development Co. Ltd.

Згідно декларації митної вартості № 100250004/2014/091576 від 25.03.2014 р. митна вартість товару заявлена позивачем до митного оформлення за першим методом (за ціною договору) на суму 31 080,00 дол. США.

Для підтвердження визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) декларантом було подано відповідачу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 378; коносамент (Bill of Lading) № NYKS2302629490 від 13.01.2014 р.; платіжне доручення № 1488 від 13.03.2014 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 02.01.2014 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Цінова оцінка ТПП товару № Ц-118/2 від 11.03.2014 р.; інвойс-рахунок № 8141-23508 від 13.01.2014 р.; пакувальний лист № 1114 від 13.01.2014 р.; страховий поліс № PYIE 201431010000001261 від 22.01.2014 р.; зовнішньоекономічний контракт № 14/01-13 від 13.01.2014 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 13.01.2014 р.; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2, № Щ-30№233297 від 25.03.2014 р.; сертифікат про походження товару загальної форми № ССPIT140297575 від 13.01.2014 р.; лист від виробника про структуру компанії від 18.11.2013 р.; сертифікат якості від виробника від 20.01.2014 р.; копія митної декларації країни відправлення № 090820140082142991 від 09.01.2014 р.

На вимогу митного органу позивачем були додатково надані наступні документи: податкова накладна № 354 від 27.03.2014 р. ; податкова накладна № 109 від 07.04.2014 р.; платіжне доручення № 1488 від 13.03.2014 р. лист компанії Global Bio-Chem Technology Group Company Limited стосовно структури компанії від 18.11.2013 р.; переклад листа компанії Global Bio-Chem Technology Group Company Limited стосовно структури компанії від 18.11.2013 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 02.01.2014 р.; переклад прейскуранта (прайс-листа) виробника товару від 02.01.2014 р.

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів(М/п "Західний") 26.03.2014 р. прийняте рішення про коригування митної вартості № 100250004/2014/000027/1, яким скоригована митна вартість товарів, та зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що основні документи, які подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять усіх даних, необхідних для обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Відповідачем також виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 березня 2014 року № 100250004/2014/00051.

В подальшому позивачем було подано до митного органу нову митну декларацію від 26 березня 2014 року № 100250004/2014/091612, згідно якої вказаний вище товар був випущений у вільний обіг шляхом надання фінансових гарантій.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що документи подані декларантом ідентифікують оцінюваний товар не містять розбіжностей та підтверджують підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком судів, оскільки він не ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.03.2014 р. № 100250004/2014/000027/1 та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00051 від 26.03.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В той же час, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи подані до митного контролю містили розбіжності, а саме: згідно з коносаментом № NYKS2302629490 від 13.01.2014 р. датою його складання є 13.01.2014 р., однак страховий поліс № 201431010000001261 складено 22.01.2014 р. Таким чином містяться розбіжності між датами відправлення та страхування вантажу; зовнішньоекономічний контракт № 14/01-13 та інвойс № 8141-23508 складені 13.01.2014 р., але митна декларація країни відправлення № 090820140082142991, в якій міститься посилання на вказаний інвойс, оформлена 09.01.2014 р.; декларантом не надано додаткових документів на письмову вимогу органу із виконанням умов договору (угоди, контракту); договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Колегія суддів критично відноситься до висновків судів попередніх інстанцій, що базується на даних листа інформативного характеру компанії "RISEKIND LTD" від 17 жовтня 2014 року, щодо відсутності розбіжностей між датами складання зовнішньоекономічного контракту, інвойсу та митної декларації країни відправлення, яка складена раніше, але вже містить посилання на вказаний інвойс.

Крім того позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлена відсутність розбіжностей між датами відправлення та страхування вантажу, оскільки посилання судів на те, що страховий поліс містить дату коли він був роздрукований не спростовує доводів митного органу про існування зазначених розбіжностей.

Як встановлено судами відповідно до додатку № 1 до зазначеного вище контракту, загальна сума Додатка № 1 від 13.01.2014 р. становить 31 080,00 доларів США. Оплата здійснюється на протязі 45 днів від дати коносамента.

Відповідно до invoice 8141-23508 сума до сплати складає 31080,00.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 1488 від 13.03.2014 р. сума оплати за складає 81055,20 доларів США, разом із тим в графі призначення платежу зазначені invoice 8142-23509 та invoice 8141-23508.

При цьому додаткових документів, зокрема, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) позивачем надано не було.

Таким чином, враховуючи відсутність інформації про суму до сплати по invoice 8142-23509 немає підстав стверджувати, що оплата по invoice 8141-23508 проведена в повному обсязі.

З аналізу наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що відповідачем не підтверджено виникнення обґрунтованого сумніву достовірності заявлених позивачем відомостей, як того вимагає ч. 5 ст. 54 МК України. Подані декларантом документи містять розбіжності та не можуть підтверджувати заявлену митну вартість.

Отже, оскільки позивачем не були надані відповідачу додаткові документи які б спростували вказані розбіжності, відмовляючи декларанту у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.