Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрі справи" (далі - Кооператив) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у адміністративній справі № 802/4191/14-а за поданням Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ДПІ) до Кооперативу,

про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків,-

У грудні 2014 року ДПІ звернулася до суду з поданням про підтвердження умовного адміністративного арешту майна Кооперативу у зв'язку з недопущенням представників податкового органу до здійснення перевірки.

8 грудня 2014 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, подання задоволено.

Підтверджена обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Кооперативу.

Кооператив звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні подання, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 8.08.2014 року ДПІ прийняла наказ № 334 щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки Кооперативу.

3 грудня 2014 року ДПІ прийняла наказ № 40 щодо внесення змін до наказу № 334 від 8.08.2014, згідно з яким передбачалось здійснення перевірки Кооперативу протягом 5 робочих днів з 4.12.2014 року.

4 грудня 2014 року податковим органом були видані направлення на проведення перевірки № 38, № 39, № 40, якими уповноважено здійснювати перевірку головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту ОДПІ ОСОБА_3, головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту ОДПІ ОСОБА_4, головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів ОДПІ ОСОБА_5

З метою здійснення перевірки 4.12.2014 посадові особи податкового органу здійснили вихід за юридичною адресою Кооперативу м. Гайсин, вул. Лермонтова, 1 та пред'явили керівнику Кооперативу наказ № 40 від 3.12.2014, направлення на перевірку № 38, № 39, № 40 від 4.12.2014 та службові посвідчення.

Керівник Кооперативу відмовив у допуску до здійснення перевірки пославшись на те, що посади в пред'явлених службових посвідченнях не відповідають посадам, зазначеним у направленні на перевірку, що з урахуванням пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України є підставою для недопущення посадової особи податкового органу до здійснення перевірки підприємства. Така відмова у допуску до здійснення перевірки була зазначена у листі Кооперативу № 22 від 4.12.2014.

З огляду на вказані обставини був складений акт № 11/2200/37694870 від 4.12.2014 про відмову у допуску посадових осіб до здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

ДПІ на підставі п.,п. 94.2, 94.5, 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України прийняло рішення № 235 від 4.12.2014 про застосування умовного адміністративного арешту майна Кооперативу.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення подання обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з п. 94.5 ст. 95 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Адміністративний арешт застосовується рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступником) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України; обґрунтованість арешту має бути перевірена судом протягом 96 годин з дня прийняття рішення про застосування адміністративного арешту.

Суди правильно зазначили, що адміністративний арешт є санкцією, застосованою до платника податків рішенням органу державної податкової служби. Однією із підстав для застосування такого арешту є відмова платника податків від допуску посадових осіб органу державної податкової служби проводити документальну перевірку за наявності законних підстав для її проведення.

Тобто, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, відмови платника податків від допуску посадових осіб органу державної податкової служби проводити документальну перевірку. Вказана перевірка здійснюється за наявності законних підстав для її проведення.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку, у такому випадку, є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З надісланого Кооперативом податковому органу листа № 22 від 4.12.2014 вбачається, що підставою для відмови у допуску посадової особи до здійснення перевірки є невідповідність окремих відомостей, що містять службові посвідчення та відомостей, що зазначені у направленнях на проведення перевірки. Зокрема, направлення на перевірку видані на ім'я: головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту ОДПІ ОСОБА_3, головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту ОДПІ ОСОБА_4, головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів ОДПІ ОСОБА_5

Однак, посадовими особами, що прибули для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, пред'явленні службові посвідчення на ім'я: головного державного ревізора-інспектора МДПІ ВН № 127198 від 24.01.2013 ОСОБА_4, головного державного ревізора-інспектора МДПІ ВН № 127200 від 24.01.2013 ОСОБА_3, головного державного ревізора-інспектора МДПІ УВН № 052913 від 29.12.2008 ОСОБА_5

Суди обґрунтовано зазначили, що відмова у допуску посадовим особам податкового органу від здійснення перевірки з наведених вище підстав є необґрунтованою виходячи з того, що пред'явлення визначених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України документів перед початком перевірки має на меті повідомлення платника податків про наявність законних підстав для проведення такої перевірки. При цьому, відсутність одного з таких документів (або усіх документів) є наслідком відмови у допуску від проведення перевірки.

Крім того, у направленнях на перевірку № 38, № 39, № 40 від 4.12.2014 були зазначені посади, прізвища, ім'я, по-батькові посадових осіб органу державної податкової служби, яким було доручено здійснення такої перевірки.

Невідповідність у назві посади, що зазначена у направленнях на перевірку та у службових посвідченнях, жодним чином не може свідчити про те, що посадові особи, яким видано посвідчення та посадові особи, яким видано направлення на перевірку, є різними посадовими особами. Це підтверджується тим, що з долучених до матеріалів справи копій наказів № 10-0 від 13.11.2014 вбачається, що у зв'язку з реорганізацією Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області та утворенням Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового аудиту Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, а ОСОБА_5 на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, тобто вказані особи перебувають у трудових відносинах із заявником та повноважні проводити перевірку Кооперативу.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Добрі справи" відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.