Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року

у справі № 804/18780/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпротехекологія"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпротехекологія" (далі по тексту - позивач ТОВ "НВП "Дніпротехекологія") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд (далі - КАС України (2747-15) ) касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" з питання дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку за період з 30.11.2011 року по 01.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2014 року № 895/2201/3256082.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 271.1 статті 271, пунктів 286.1, 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) щодо заниження розміру орендної плати за землю на суму 1 417 029,35 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 року № 0001152201, яким ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за основним платежем в сумі 1 417 029,35 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 354 257,34 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1,2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

Згідно з статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час спірних правовідносин), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі від 25.10.2007 року, відповідно до умов якого земля за даним договором передана для проектування і будівництва торгівельно-сервісного комплексу, коефіцієнт функціонального використання встановлений органами Державного земельного кадастру у розмірі 0,5.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі від 24.03.2014 року, відповідно до умов якого цільове призначення земельної ділянки: землі громадської забудови, функціональне використання: по фактичному розміщенню торгівельно-сервісного комплексу та згідно з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі від 15.11.2013 року № 30080, коефіцієнт Кф складає 2,5.

Таким чином, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що до моменту видачі Витягу з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку землі від 15.11.2013 року, позивач правомірно застосовував коефіцієнт функціонального використання 0,5 на підставі договору від 25.10.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору від 24.03.2014 року ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" здійснило перерахунок орендної плати та подало уточнюючу декларацію до контролюючого органу за 2013 рік.

Відтак, суди дійшли вірного висновку, що платником податків правомірно застосовано нормативну грошову оцінку землі, відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.