Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2008 року, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 368 КК України на підставі ст. 48 КК України в зв’язку зі зміною обстановки, а справу закрито.

Як установив суд, ОСОБА_1. одержав від ОСОБА_2 хабар в сумі 10 000 гривень.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постанови суду в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому зазначає, що суд не встановив обставин за яких ОСОБА_1. отримав хабар, а також не навів доказів його вини у вчиненому злочині. Обставини, на які послався суд у своєму рішенні про звільнення

ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності, прокурор не вважає зміною обстановки, оскільки вони існували на момент вчинення злочину, а подальше його перебування на посаді суперечить висновкам суду про втрату особою суспільної небезпечності.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, пояснення захисника, який заперечував проти касаційного подання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 48 КК України, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде встановлено, що вчинений нею вперше злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості й на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки це діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зі змісту цього закону випливає, що перш ніж прийняти таке рішення суд має однозначно та з дотриманням процедури, передбаченої кримінально-процесуальним законом, встановити обставини, з огляду на які поставлений у провину злочин визнається таким, що втратив суспільну небезпечність або особа, що його вчинила, - такою, що перестала бути суспільно небезпечною.

Як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону не були дотримані.

Так, своє рішення про звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України місцевий суд мотивував, зокрема тим, що останній працює, протягом двох років з дня вчинення злочину не допускав правопорушень, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки із матеріалів справи убачається, що злочин ОСОБА_1. вчинив з використанням свого службового становища, на даний час продовжує обіймати посаду заступника начальника відділу планування і координації проведення перевірок Управління аудиту юридичних осіб ДПА в Одеській області. Крім того, суд не навів у постанові переконливих мотивів, з огляду на які він дійшов висновку про те, що обвинувачений або обстановка навколо нього зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нових злочинів.

Ураховуючи, що по справі судом не було встановлено і не наведено у постанові будь-яких змін обстановки на час розгляду справи в суді, то позитивні дані про особу ОСОБА_1. самі по собі не давали підстав для застосування до нього ст. 48 КК України, а могли бути враховані судом лише при призначенні йому покарання.

Слушними є також доводи прокурора про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину й особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України (2341-14) . Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України (1001-05) порядку відповідне судове рішення.

Так, у постанові суду не зазначено обставини, за яких ОСОБА_1., вчинив злочин, зокрема, чи являється він службовою особою, за виконання чи невиконання яких саме дій з використанням службового становища отримав хабар. Також суд не відобразив у постанові результат аналізу доказів, на підставі яких дійшов висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, про наявність у діянні складу злочину та правильність кваліфікації дій винного.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.