Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014

у справі № 2а-4572/11/1370

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Держаної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 08.04.2011 № 0000431721/2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складено акт № 499/17-2/НОМЕР_1 від 28.03.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 55 947 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 08.04.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000431721 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69 933,75 грн., у т.ч.: 55 947 грн. основного платежу та 13 986,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за результатами господарських операцій з ПП "Галпостач", ТОВ "Іртас", ПП ТК "Бізнесхолдинг", які підтверджені належними первинними документами, а контрагенти на час здійснення операцій були зареєстровані у встановлено порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що первинні документи (договір, податкові накладні, акти виконаних робіт) від імені керівників ТОВ "Іртас", ПП ТК "Бізнесхолдинг" підписані не уповноваженими особами, контрагенти є фіктивними, тому господарські операції є такими, що не мають реального характеру.

Слід зазначити, що висновок суду апеляційної інстанції зроблений з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом, при постановленні рішення, не були враховані приписи ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ч. 1 ст. 33 зазначеного Кодексу судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При цьому, як випливає зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 128 цього Кодексу для висновку суду про належне повідомлення сторін про розгляд справи на час такого розгляду у матеріалах останньої мають бути відомості, які б це підтверджували, в іншому випадку - розгляд справи відкладається.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивача щодо розгляду справи в суді апеляційної інстанції 24 листопада 2014 року о 09:30 год.

Таким чином, Львівський апеляційний адміністративний суд, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції без участі позивача, за відсутності відомостей про вручення йому повістки, помилково виходив із того, що останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про розгляд справи, рішення цього суду не є законним та підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.