Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Кузіва П.Г.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 року

у справі № 819/625/14-а

за позовом Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство"

до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Державне підприємство "Бучацьке лісове господарство" (далі по тексту - позивач, ДП "Бучацьке лісове господарство") звернулось з позовом до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 року № 0000652200/183 та від 20.11.2013 року № 00002851700/179 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 722 733,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд (далі - КАС України (2747-15) ) касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ДП "Бучацьке лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 14.10.2013 року № 136/22/00993030.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпунктів 135.5.5, 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) щодо заниження задекларованих показників на суму 305 391,00 грн., підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, підприємством не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб, під час виплати доходу на користь іншого платника податків в сумі 722 733,41 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 21.11.2013 року № 0000652200/183, яким ДП "Бучацьке лісове господарство" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 305 391,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 149 911,00 грн., від 20.11.2013 року № 0002851700/179, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 722 733,41 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 361 366,70 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги, посилались лише на висновок судово-економічної експертизи від 24.07.2014 року № 701-14-22, проте суди не проаналізували господарські операції, що стали підставою для формування даних податкового обліку.

Відповідно до частини 5 статті 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 86 КАС України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення зазначених господарських операцій, зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок, з урахуванням висновку експерта.

Крім того,на думку колегії суду, судам слід встановити чи зазначалась платником податків у податковій звітності заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, чи відображався вказаний борг у картці особового рахунку підприємства, чи утримувався та перераховувався позивачем податок з доходів фізичних осіб до бюджету і тільки після встановлення зазначених обставин, зробити висновок щодо наявності чи відсутності подвійного оподаткування платника податків.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.