2а-1433/10/1170 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 23.02.2016 Прийняття

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_5.) звернувся з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року скасовано, в задоволенні позову - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд (далі - КАС України (2747-15) ) касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2009 року № 21/1710/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 2 080 500,00 грн.; підпункту "а" пункту 18.1 статті 18, підпункту "в" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту "г" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині неподання податкової декларації про отримані доходи та майновий стан за 2007 рік.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2009 року. яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 2 080 500,00 грн., від 02.04.2010 року № 0002421710/2, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 2 080 500,00 грн.

Колегія суду не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, вважаючи його передчасним та таким, що винесений з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за ц межами.

Згідно з підпунктом "в" пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Підпунктом 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до підпункту 9.6.1 пункту 9.6. статті 9 вказаного Закону зазначено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податків самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Згідно з підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Відповідно до підпункту 9.6.3 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими підпунктом 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Підпунктом 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Таким чином, для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції слід дослідити договори купівлі-продажу від 20.07.2007 року № 070720-01, від 03.10.2007 року; встановити правомірність формування даних податкового обліку за вказаними договорами; надати оцінку розрахунку інвестиційного прибутку та наявності у платника податків інвестиційного збитку та, відповідно до встановлених обставин, зробити мотивований висновок.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року скасувати.

Справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.