Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 09.12.2008 р., яким

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки періодично з являтися у органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 25.01.2008 р. приблизно о 15 год., керуючи автомобілем ГАЗ 330202-414 СПГ д.н. НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у напрямку м. Києва, порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 10.1., внаслідок чого, виїхавши на зустрічну смугу, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 211540 СПГ д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування постановленого по справі вироку у частині призначеного ОСОБА_2 покарання, вважаючи, що воно є м яким.

Заслухавши доповідача, думку потерпілого, який підтримав скаргу, прокурора, який вважав, що судове рішення незаконне, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як наслідок м’якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив на підставі показань самого засудженого, інших доказах.

Проте, вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд в достатній мірі не врахував, що засуджений грубо порушив правила дорожнього руху, виїхавши на зустрічну полосу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем потерпілого і отримання останнім тяжких тілесних ушкоджень. Не враховано судом при призначенні покарання, що ОСОБА_2 в повній мірі не відшкодував завдану шкоду.

Крім того, судом зовсім не мотивовано, чому він не призначив ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

За таких обставин вирок суду щодо призначення покарання ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, - призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Коломацького районного суду Харківської області від 9 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі.