Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1. на постановлені щодо останнього судові рішення,

вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Красногвардієць

Краснодарського Краю Російської Федерації,

без постійного місця проживання,

зареєстрованого в м. Шахтарську Донецької області,

раніше судимого, останнього разу 15.09.2003р.

за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 186 КК України до покарання

у виді позбавлення волі строком на 7 років,

засуджено: за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 жовтня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 296 КК України скасовано на підставі ст. 49 КК України та ст. 11-1 КПК України, а провадження по справі у цій частині закрито. Виключено з резолютивної частини вироку рішення на призначення засудженому остаточного покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України. Постановлено, що ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. У решті вирок залишено без зміни.

Із внесеними змінами ухвалою апеляційного суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 9 грудня 2002 року між 22 та 24 годинами, будучи у стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, вчинив на ОСОБА_3 розбійний напад, під час якого спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволодів його майном на загальну суму 705 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо засудженого скасувати, а справу закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що ОСОБА_1 не вчиняв на ОСОБА_3 розбійного нападу. Також, на думку захисника, апеляційний суд не визначив засудженому остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, чим порушив вимоги кримінального закону.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 наводить аналогічні скарзі захисника підстави для скасування постановленого щодо нього судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг, скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 липня 2008 року скасовано ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 жовтня 2007 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Підставами для скасування ухвали, як вказав касаційний суд, стало недотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України щодо змісту ухвали та не вирішення питання про визначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Однак, повторно розглядаючи справу щодо засудженого ОСОБА_1., апеляційний суд допустив ті ж порушення закону.

Як убачається з ухвали, при розгляді справи апеляційний суд суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав, не навів докладних мотивів і підстав відхилення апеляції, не виклав докази, що спростовують її доводи.

Так захисник ОСОБА_2 та засуджений в апеляціях наводили доводи про те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно і необ’єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв на ОСОБА_3 розбійного нападу. Наведені доводи захисник та засуджений детально аргументували з посиланням на конкретні матеріали справи

Суд же апеляційної інстанції обмежився лише посиланнями на те, що доводи в апеляціях є необґрунтованими.

При цьому, суд лише переписав наведені у вироку показання потерпілого, зазначивши, що вони в основному узгоджуються з іншими доказами, не виклавши аналіз цих доказів та не навівши детальних мотивів прийнятого рішення.

Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України щодо змісту судового рішення, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого вказані порушення необхідно усунути та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.