Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2008 року.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2008 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

такого, що немає судимості

на підставі ст. 89 КК України,

за ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 21 серпня 2007 року близько 23 години в стані алкогольного сп’яніння біля двору будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння смерті ОСОБА_2, здійснив постріл в живіт останнього, однак потерпілий відвернувся, у результаті чого отримав садна поперекової області. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_1. здійснив другий постріл в потерпілого та, оскільки той відхилився, поцілив йому в руку. Так як мисливська рушниця, з якої стріляв ОСОБА_1., має два заряди та ОСОБА_2 забіг у дім, засуджений не зміг реалізувати свій умисел на вбивство потерпілого з незалежних від його волі причин.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2008 року вирок змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_1 зі ст. 15, ч. 1

ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор зазначає про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 122 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Наводячи доводи на обґрунтування своєї позиції, стверджує, що ОСОБА_1. мав умисел на вбивство ОСОБА_2, який не зміг довести до кінця з незалежний від його волі причин.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Змінюючи вирок в частині кваліфікації дій ОСОБА_1, апеляційний суд послався на те, що у справі не здобуто доказів наявності у засудженого прямого умислу на позбавлення життя потерпілого.

При цьому суд виходив із показань ОСОБА_1 про те, що він прийшов до ОСОБА_2 для з'ясування особистих стосунків, так як мав підозру про подружню невірність своєї дружини, а також потерпілий погрожував його сім’ї; рушницю взяв із собою щоб налякати кривдника. Крім того, послався на показання свідка ОСОБА_3. та потерпілого про те, що засуджений не висловлював наміру вбити ОСОБА_2

На підставі цих показань, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що знаходячись у безпосередній близькості від потерпілого, який погрожував ножем, ОСОБА_1. мав реальну можливість здійснити постріл у життєво-важливі органи ОСОБА_2 або вчинити вбивство іншими способом, однак цього не зробив, так як не бажав його смерті.

Між тим, прийнявши таке рішення, апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон та істотно порушив кримінально-процесуальний.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. направив ствол рушниці в життєво-важливий орган потерпілого – живіт та здійснив постріл, однак ОСОБА_2 відвів рушницю в бік, а тому був поранений в поперекову область. Після чого засуджений здійснив другий постріл в потерпілого та поранив його в праву руку. Показання свідка ОСОБА_3. на досудовому слідстві про наявність у руках ОСОБА_2 ножа, судом оцінені критично, оскільки вони надані під тиском засудженого – її батька, та в судовому засіданні вона їх не підтвердила. Не виявлено ножа і під час огляду місця

події (а. с. 12-13). Як видно із висновку судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 були заподіяні садна поперекової області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та відкритий осколковий перелом правої ліктьової кістки, який є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості. У проекції пошкоджень у поперековій області знаходяться життєво-важливі органи (печінка, права нирка).

Саме на ці обставини послався суд першої інстанції як на докази, що підтверджують умисел засудженого на вбивство.

Однак апеляційний суд не надав значення тому, що ОСОБА_1. направив заряджену рушницю в життєво-важливий орган ОСОБА_2 і двічі здійснив з неї постріл.

Непереконливими є посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1. мав реальну можливість вбити потерпілого, але не зробив цього.

Крім того, суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. ст. 358, 362 КПК України, без проведення судового слідства фактично дав іншу оцінку доказам ніж ту, яку дав суд першої інстанції, та прийшов до передчасного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень й поспішно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України

У зв’язку з наведеним ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді суд має ретельно перевірити зібрані докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.