Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 12 листопада 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, на судові рішення, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи,

постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 22 січня 2009 року задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову про порушення кримінальної справи за фактом нецільового використання бюджетних коштів посадовими особами Служби автомобільних доріг в Луганській області, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 210 КК України, та відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд не взяв до уваги наявність у справі достатніх даних для порушення кримінальної справи, а також необґрунтовано прийшов до висновку про порушення вимог ч.2 ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені суть апеляції, докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів даної справи, прокурором, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, було подано апеляцію на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 22 січня 2009 року, у якій порушувалося питання про її скасування у зв’язку з неповнотою і однобічністю розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 При цьому прокурор наводив конкретні доводи з приводу необґрунтованого, на його думку скасування постанови про порушення кримінальної справи, зокрема, зазначав, що на підставі документів, які містяться в матеріалах перевірки, і стосуються фінансування робіт з капітального ремонту дорожнього покриття по вул.Руднєва у м.Луганську, не можна зробити висновок про відсутність даних щодо нецільового використання бюджетних коштів.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд не навів у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, не дав відповіді на доводи апеляції, а лише обмежився загальною фразою про обґрунтованість постанови суду першої інстанції, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України,.

Тому ухвала апеляційного суду в даній справі підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 лютого 2009 року, якою залишено без зміни постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 22 січня 2009 року, постановлену у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи скасувати, а справу направити у той же апеляційний суд в іншому складі суду.