Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 6 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 20 січня 2009 року.

Вироком суду:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу 26 лютого 2008 року за ч. 1 ст. 185, ст. 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточно призначено п’ять років шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 600 гривень матеріальної шкоди та 2 500 гривень моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20 січня 2009 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. В анкетних даних зазначено, що ОСОБА_1 вироком від 26.02.2008 року був засуджений із застосуванням ст. 75 КК України.

Зазначеним вирок суду також засуджено ОСОБА_3, відносно якого касаційна скарга не надходила.

Як визнав доведеним суд, 29 лютого 2008 року близько 1 години в м. Житомирі на майдані Перемоги ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 та невстановленими слідством особами з метою заволодіння майном напали на ОСОБА_2 та ОСОБА_4, заподіяли їм легкі тілесні ушкодження та відкрито викрали у ОСОБА_4 майно на загальну суму 1 975 гривень та у ОСОБА_2 – на 600 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вважає вирок районного суду незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що судом не взято до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і безпідставно не задоволено його клопотання про допит двох свідків бійки біля готелю "Житомир". Просить перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 296 КК України та врахувати пом’якшуючи покарання обставини.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для справи.

Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх допустимості, достатності та стосовності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Із показань засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вбачається, що вони 29 лютого 2008 року біля готелю "Житомир" побили раніше їм незнайомих хлопців та заволоділи їх майном.

Зазначені показання узгоджуються з іншими доказами, які викладені у вироку, зокрема, даними, що містяться в протоколах огляду місця події й відтворення обстановки та обставин події, а також висновках судово-медичної експертизи та показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_2.

Доводи засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, а судове слідство проведено неповно та однобічно, є безпідставними і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Клопотання про виклик додаткових свідків від ОСОБА_1 до суду не надходили.

Злочинні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України правильно.

При призначенні покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, обставини, які обтяжують та пом’якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.