Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2009 року щодо ОСОБА_1.,

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого СП ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 31 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо директора ПП "Ферумтріол" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 лютого 2009 року скаргу задоволено, постанову старшого слідчого про порушення кримінальної справи скасовано, в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2009 року постанову суду залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень як таких, що постановлені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. достатньо приводів і підстав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, адвоката – представника ПП "Ферумтріол", який просив судові рішення залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте, місцевий суд, розглядаючи скаргу захисника на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1., вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, а саме, наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи за апеляцією прокурора на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглядаючи справу з порушенням вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, то постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене, доводи подання прокурора та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.