Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

та ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

кожного за ч.1 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням їх від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4. в рівних частинах 6000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони та інша особа, щодо якої справу виділено в окреме провадження, 4 листопада 2002 року в приміщенні ЗАТ "Торговий дім Дінас" по вул. Ак. Павлова, 120, в м. Харкові, достовірно знаючи про те, що 1 листопада 2002 року невідомі особи вчинили напад на громадянина ОСОБА_5., вступили між собою у зговір заволодіти шляхом обману 200 000 доларами США ОСОБА_4.

У період з 5 по 9 листопада 2002 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. та інша особа, щодо якої справу виділено в окреме провадження, з метою введення в оману, під час телефонних розмов та особистих бесід повідомили ОСОБА_4 завідомо неправдиву інформацію про те, що працівники міліції підозрюють їх у тому, що вони за попередньою змовою вчинили напад на ОСОБА_5., а також про те, що вони домовилися з працівниками міліції, що за хабар у розмірі 200 000 доларів США з них буде знято підозру.

10 листопада 2002 року ОСОБА_2., реалізуючи сумісний план групи, біля станції метро "Ак. Павлова" в м. Харкові отримав від ОСОБА_4. 5 000 доларів США, з якими був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2009 року вирок залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень у зв’язку з істотним порушенням судами кримінально-процесуального закону та невідповідністю покарання, призначеного засудженим, тяжкості злочину та їх особам внаслідок м’якості. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора та представника потерпілого – адвоката ОСОБА_3., які підтримали касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

З вироку суду слідує, що при призначенні покарання суд керувався положеннями ч. 2 ст. 375 КПК України, згідно з якою при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Колегія суддів вважає, що суд допустив помилкове тлумачення питання щодо обсягу обвинувачення, яке під час нового розгляду справи було пред’явлено підсудним, у зв’язку з чим необґрунтовано послався на норми, передбачені ст. 375 КПК України. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства дії ОСОБА_1. та ОСОБА_2 по епізоду шахрайства було кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 України як закінчений злочин, під час якого вони заволоділи належними потерпілому ОСОБА_4 грошима в сумі 5000 доларів; при цьому в постановах про притягнення у якості обвинувачених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 дії щодо спрямованості їх умислу на заволодіння майном потерпілого в сумі 200000 доларів були зазначені, але не отримали належної юридичної оцінки (т. 1, а.с. 276, 258). За такі самі дії, як вони були зазначені у постановах про притягнення у якості обвинувачених, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. були засуджені вироком Московського райсуду м. Харькова від 06.09.2005 року, який в подальшому був скасований ухвалою апеляційної інстанції від 27 квітня 2006 року як необґрунтований, незаконний і необ’єктивний (т. 1, а.с. 463-471).

Після скасування вироку суду судом апеляційної інстанції державним обвинувачем, який приймав участь у розгляді справи, було винесено постанову від 24.06.2008 р. про змінення обвинувачення (т. 2, а.с. 97-99). Згідно з новим обвинуваченням дії підсудних по епізоду шахрайства були кваліфіковані як незакінчений злочин – за ч. 1 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України, але в постанові було зазначено, що злочинний умисел ОСОБА_1. та ОСОБА_2 був направлений на заволодіння грошима потерпілого у сумі 200000 доларів США, з яких вони з незалежних від них причин заволоділи лише 5000 доларів США.

Отже, враховуючи те, що сума, на заволодіння якою шляхом обману посягали ОСОБА_1. та ОСОБА_2., згідно з новим обвинуваченням була значно збільшена, є підстави вважати, що під час нового розгляду справи був збільшений обсяг обвинувачення.

Тому доводи подання прокурора про те, що під час нового розгляду справи місцевим судом при призначенні покарання засудженим допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону - ч. 2 ст. 375 КПК України, є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу й доводи прокурора щодо м’якості покарання, призначеного ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається із вироку, звільняючи ОСОБА_1. та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що вони раніше не судимі, з моменту вчинення злочину минуло більше шести років, протягом яких засуджені характеризуються позитивно, мають неповнолітніх дітей.

Разом з тим, визначаючи покарання, суд в достатній мірі не врахував, що злочин, скоєний засудженими, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких, свою вину ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнали частково, що може свідчити про відсутність у них щирого каяття. Крім того, суд зазначив про відсутність у засуджених обставин, що пом’якшують покарання.

У зв’язку з цим висновок суду про можливість виправлення засуджених без відбування призначеного покарання колегія суддів вважає необґрунтованим, а призначене покарання – надмірно м’яким.

За таких обставин вирок та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати вищенаведене і, якщо суд дійде висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у злочині, за який їх притягнуто до кримінальної відповідальності, то покарання, яке було призначене їм вироком суду від 15 жовтня 2008 року, слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.