2а-0770/38/12 Про стягнення за рахунок активів платника податків на користь бюджету заборгованості по наданій бюджетній позичці - 20.07.2016 Прийняття

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 2а-0770/38/12 за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до третя особа Публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів" Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,

Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Берегівський комбінат хлібопродуктів" (далі по тексту - відповідач, ПАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів"), третя особа - Управління Державного казначейства у Бердичівському районі, правонаступником якого є Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області (далі по тексту - третя особа, УДКСУ у Берегівському районі Закарпатської області), в якому просила стягнути за рахунок активів відповідача на користь бюджету заборгованість по наданій бюджетній позичці у сумі 1370029,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року скасовано, а провадження у справі закрито.

За результатами перегляду рішення суду апеляційної інстанції Вищим адміністративним судом України 13 січня 2016 року постановлено ухвалу, якою ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу позивача, 24 лютого 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року залишено без змін.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року і закрити провадження у справі.

Позивач та третя особа письмових заперечень на касаційну скаргу не надали.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" (126/95-ВР) та указу Президента України "Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік" від 16 січня 1995 року № 51/95 (51/95) між відповідачем і Державним казначейством України з одної сторони та виробниками сільгосппродукції укладались контракти, за якими в 1995 році ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" було надано фінансову допомогу в сумі 432500,00 грн. для проведення розрахунку щодо поставки продовольчого зерна шляхом перерахування цих коштів на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12 березня 196 року № 323 (323-96-п) відповідач отримав бюджетну позичку/фінансову допомогу в сумі 713500,00 грн. для проведення комплексу робіт по забезпеченню сільськогосподарською продукцією у 1996 році, яку необхідно було повернути до 01 вересня 1997 року.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1997 рік" від 04 лютого 1997 року № 124 (124-97-п) відповідач за контрактами укладеними в 1997 році отримав з Державного бюджету України бюджетну позичку в сумі 222829,00 грн. для проведення комплексу робіт по забезпеченню зерном.

На реалізацію названих постанов Уряду наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року № 72/113 (z0265-96) було затверджено "Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року". Окрім цього, наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04 березня 1997 року № 70/54/18 (z0212-97) було затверджено "Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року".

Відповідно до вищезазначених Порядків, між боржником, кредитором та товаровиробником було укладено трьохсторонні договори, згідно з умовами яких Відділення Державного казначейства у Берегівському районі (кредитор) зобов'язалось надати бюджетну позичку (авансування) Відкритому акціонерному товариству "Берегівський комбінат хлібопродуктів" (боржник) шляхом перерахування коштів за ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" товаровиробнику, а ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" зобов'язався забезпечити повне повернення бюджетної позички (авансу) по мірі реалізації продукції; товаровиробник зобов'язався поставити зерно ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" в рахунок наданої бюджетної позички. Підписанням договору сторони погодились саме на такі умови договору та на взаємному його виконанні.

Як вбачається з умов договору, відповідач зобов'язався повернути бюджетну позичку, надану йому та проплачену за нього згідно з умовами договору безпосередньо товаровиробникам.

Між Відділенням Державного казначейства у Берегівському районі та ВАТ "Берегівський комбінат хлібопродуктів" було також укладено двосторонній договір, за яким після поставки зерна заготівельному підприємству Відділення Державного казначейства зобов'язувалось надати бюджетну позичку для остаточного розрахунку за поставлене зерно.

За результатами оцінки зазначених договорів, а також наданих позивачем документів, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення позову.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" (323-96-п) розроблений Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, який затверджений наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року № 72/113, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 1996 року за № 265/1290 (z0265-96) (далі по тексту - Порядок № 72/113).

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року № 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році" (124-97-п) розроблений Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, який затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 4 березня 1997 року №№ 70/54/18, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 червня 1997 року за № 212/2016 (z0212-97) (далі по тексту - Порядок № 70/54/18).

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 72/113 (z0265-96) та пункту 3.4 Порядку № 70/54/18 (z0212-97) Відділення Державного казначейства України в районах на підставі укладених договорів на поставку зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням та договорами про надання бюджетної позички оплачують рахунки сільськогосподарських товаровиробників та елітно-насінницьких господарств на придбання матеріально-технічних ресурсів (пально-мастильних матеріалів, насіння зернових культур, міндобрив, засобів захисту рослин, запасних частин та інших) матеріальних ресурсів, пов'язаних з виробництвом зерна) та оплату послуг ремонтних підприємств на підставі поданих ними документів (договорів на постачання матеріально-технічних ресурсів, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інші).

Також, на вимогу сільськогосподарського товаровиробника на спеціальний рахунок "Урожай-96" відкритий в установах банків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1995 року № 652 (652-95-п) , перераховуються грошові аванси на оплату праці з нарахуваннями та інші витрати, пов'язані з виробництвом зерна, включаючи погашення позичок банку (Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств) на придбання матеріальних ресурсів під урожай 1996 року, на підставі документів, що підтверджують ці витрати. Аналогічно на спеціальний рахунок "Урожай-97", відкритий в установах банків, перераховуються грошові аванси на оплату праці з нарахуваннями та на погашення інших витрат, пов'язаних з виробництвом зерна, включаючи погашення позичок банку (Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств), на придбання матеріальних ресурсів під урожай 1997 року на підставі документів, що підтверджують ці витрати або наявність посівів.

Пунктом 4.10 Порядку № 72/113 (z0265-96) та пунктом 3.6 Порядку № 70/54/18 (z0212-97) закріплено, що У 10-денний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна і сортового насіння (остаточних рахунків) за державним замовленням 1996 та 1997 року, відповідно.

Тим часом, ані позивачем, ані третьою особою не надано доказів на підтвердження здійснення оплати рахунків сільськогосподарських товаровиробників та елітно-насінницьких господарств на придбання матеріально-технічних ресурсів та оплату послуг ремонтних підприємств на підставі поданих ними документів, а також перерахування на вимогу сільськогосподарських товаровиробників грошових авансів на спеціальні рахунки "Урожай-96" та "Урожай-97".

Також, зазначеними особами не надано, а судами не витребувано акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна і соснового насіння за державним замовленням 1996 та 1997 років.

Пунктами 5.1 Порядку № 72/113 (z0265-96) та Порядку № 70/54/18 (z0212-97) закріплено, що сільськогосподарські товаровиробники при доставці зерна заготівельним підприємствам у товарно-транспортній накладній роблять відмітку "у рахунок державного замовлення на відповідальне зберігання" в оцінці за цінами авансування.

На прийняте зерно, що надійшло в рахунок державного замовлення на відповідальне зберігання, заготівельні підприємства виписують прибуткову накладну (ф. № 13). В накладній вказуються кількість (фізична і залікова маса) та якість прийнятого зерна, без оцінки його вартості, вид надходження - "у рахунок держзамовлення на відповідальне зберігання".

Відділення Державного казначейства України в районах перераховують кошти для проведення остаточних розрахунків за закуплене зерно на розрахункові рахунки сільськогосподарських товаровиробників у розмірі 70 відсотків та на спеціальний рахунок "Урожай-97" - у розмірі 30 відсотків отриманої суми на підставі розрахунків згідно з додатком № 6 і додатком № 5, відповідно та реєстрів приймальних квитанцій (ф. ПК-9, ПК-10), поданих заготівельними підприємствами.

У десятиденний термін після проведення остаточних розрахунків відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-приймання заборгованості по бюджетній позичці відповідно до пункту 4.10 Порядку № 72/113 (z0265-96) та пункту 3.6 Порядку № 70/54/18 (z0212-97) .

Пунктом 7.2 Порядку № 72/113 (z0265-96) та пунктом 6.2 Порядку № 70/54/18 (z0212-97) закріплено, що заготівельні і переробні підприємства для попередньої оплати зерна та продуктів його переробки виписують покупцям два рахунки: один - для зарахування виручки на розрахунковий рахунок заготівельного та переробного підприємства, а другий - щодо повернення бюджетної позички виходячи із затверджених нормативів, для зарахування в доход Державного бюджету України та окремий рахунок, відповідно, за місцем знаходження підприємства.

З наведених положень Порядку № 72/113 (z0265-96) та Порядку № 70/54/18 (z0212-97) вбачається, що повернення бюджетних позичок здійснюється заготівельними і переробними підприємствами за результатами реалізації зерна, яке поставляється товаровиробниками.

З огляду на викладене, обов'язковому встановленню судами підлягає факт неповернення відповідачем, як заготівельним підприємством, бюджетних позичок після здійснення реалізації поставленого товаровиробниками зерна.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.