Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 10 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_3

постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 22 січня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року,

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Павлівки Целіноградської області (Республіка Казахстан), мешканця села Шелестового Коломацького району Харківської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі пункту в ст. 1 Закону України "Про амністію" від 26 грудня 2008 року у зв’язку із знаходженням на його утриманні неповнолітньої дитини, 06 червня 1994 року народження.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він, будучи старшим електромеханіком Сумської дистанції електропостачання, 03 липня 2008 року під час виконання робіт з ревізії та регулювання контактної мережі непарної колії перегону станції Божково-Свинківка зі зняттям постійних заземлень недбало поставився до виконання службових повноважень, передбачених його посадовою інструкцією, а також чинних на території України пунктів 8.5.1, 8.3.6, 13.2 "Інструкції по техніці безпеки для електромонтерів контактної мережі", затвердженої наказом заступника міністра шляхів сполучення СРСР № 4816 від 06.06.1990 року та пункту 5.3.27 "Правил техніки безпеки при експлуатації контактної мережі електрифікованих залізниць і пристроїв енергопостачання автоблокування", затверджених наказом міністра шляхів сполучення СРСР № 4506 від 20.02.1987 року, які зобов’язували його організувати, забезпечити дотримання технологічних вимог та здійснювати безпосередній нагляд за виконанням робіт. Через таке ставлення ОСОБА_3 до своїх обов’язків електромонтер ОСОБА_4 приблизно о 16-ій годині 30 хвилин, виконуючи роботу по від’єднанню дроту постійного заземлення від контактної вежі № 243, доторкнувся до незаземлених елементів, які знаходилися під напругою від контактної мережі змінного струму, й отримав смертельну електротравму.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Своє прохання мотивує тим, що дії ОСОБА_3 містять ознаки порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, а тому мають кваліфікуватися за ст. 272 КК України. Вказує про безпідставну відмову в задоволенні її клопотання про призначення експертизи підпису її сина в журналі проведення інструктажу з техніки безпеки. Зазначає, що апеляційний суд усупереч доводам апеляції про застосування закону про більш тяжкий злочин, не повернув справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про безпідставність доводів касаційної скарги, пояснення потерпілої та її представника про задоволення касаційної скарги із наведених у ній підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з постанови про пред’явлення обвинувачення та наведених в обвинувальному висновку доказів, серед них й акта про нещасний випадок на виробництві, провина ОСОБА_3 полягала у тому, що він допустив службове недбальство й не дотримався положень відомчих нормативно-правових актів, які регламентують умови виконання робіт на виробництві. Посилаючись на ці акти та причинний зв’язок між діями осіб, які не забезпечили виконання приписів цих актів, та смертю ОСОБА_4 потерпіла заявила під час досудового слідства клопотання про притягнення до відповідальності всіх осіб, які, на її думку, причетні до смерті її сина, серед них і тих, що зазначені в акті про нещасний випадок. Також вона просила кваліфікувати фактичні обставини справи за статтею, що передбачає відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Органи досудового слідства з винесенням відповідної постанови відмовили потерпілій у задоволенні цього клопотання й направили справу до суду з обвинуваченням ОСОБА_3 у службовому недбальстві.

Відповідно до ст.ст. 237, 240 КПК України потерпілий чи його представник, у разі належного повідомлення про попередній розгляд справи і їх явки, вправі заявити клопотання про притягнення до відповідальності інших осіб та/або поставити питання про кваліфікацію дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу (2341-14) , яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. Суддя повинен з’ясувати ці питання та винести відповідне рішення.

Як убачається з матеріалів справи, про попередній розгляд справи, призначений на 14 січня 2009 року на 10-ту годину 30 хвилин, суд сповістив лише прокурора, тоді як не повідомив про це потерпілу ОСОБА_1 та її представника. З цього приводу в матеріалах справи немає даних, які б свідчили про направлення їм повідомлень. Слід також зазначити, що на даній стадії провадження процесуальний закон дозволяє провадити попередній розгляд справи за неявки потерпілої чи інших учасників процесу (за винятком прокурора), але за умови, коли ці особи повідомлені про день і час розгляду справи. Крім того, у цій справі суддя мав би пересвідчитися у належності та своєчасності направлення повідомлення потерпілій про попередній розгляд справи, зважаючи на її позицію, якої вона притримувалася під час досудового слідства.

Таким чином, наведене дає підстави вважати, що рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності постановлено передчасно; його винесенню передувало порушення процесуальних прав потерпілої, від реалізації яких залежав подальший розгляд справи.

Тому, частково погоджуючись з доводами касаційної скарги про порушення вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому вважає за необхідне скасувати й постанову попереднього розгляду справи, оскільки саме на цій стадії провадження були допущені зазначені порушення закону.

Під час нового судового розгляду з урахуванням вказаних обставин слід прийняти законне та обґрунтоване рішення. Тоді ж будуть з’ясовані питання про призначення експертизи й інші питання, на які є посилання в касаційній скарзі.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду апеляції ОСОБА_1 не звернув увагу на наведені порушення закону, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 22 січня 2009 року, постанову попереднього розгляду цього ж суду від 14 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 березня 2009 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий розгляд зі стадії попереднього розгляду.