Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Згурівського районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, раніше судимий

вироком Згурівського районного суду Київської області

від 23 січня 2007 року за ст. 366 ч. 1 КК України

до штрафу у сумі 510 грн. з позбавленням права

обіймати виборні посади в органах місцевого

самоврядування та посади державного службовця

в державних органах та їх апараті на строк 1 рік,

засуджений

– за ст. 366 ч. 2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування та посади державного службовця в державних органах та їх апараті на строк 1 рік 6 місяців;

– за ст. 364 ч. 2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування та посади державного службовця в державних органах та їх апараті строком 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування та посади державного службовця в державних органах та їх апараті строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з являтися для реєстрації у ці органи.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що, перебуваючи на посаді сільського голови с. Мала Березанка Згурівського району Київської області, у січні – лютому 2006 року в приміщенні сільської ради по вул. Щорса, 24 в с. Мала Березанка, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 склав та видав представникам ТОВ "Земля і ринок" два завідомо неправдиві документи: рішення 3 сесії 24 скликання Малоберезанської сільської ради від 12 липня 2003 року № 17, внаслідок чого вказаним громадянам було незаконно передано у приватну власність земельні ділянки в межах Малоберезанської сільської ради Згурівського району загальною площею 4, 004 га загальною вартістю 80 572, 31 грн.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області порушує питання про скасування постановленого по справі вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки вважає, що суд, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч. 2. 364 ч. 2 КК України (2341-14) , та застосовуючи принцип часткового складання покарань, неправильно призначив остаточне додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування та посади державного службовця в державних органах та їх апараті у вигляді 2 років. Крім цього, прокурор зазначає, що на момент винесення вироку додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування та посади державного службовця в державних органах та їх апараті на строк 1 рік за попереднім вироком залишилось невиконаним, а тому, суд, на думку прокурора, безпідставно не призначив ОСОБА_1 покарання за правилами ст. 70 ч. 4 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, суд зробив на підставі показань самого засудженого, інших доказах.

Проте, вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання. При частковому складанні розмір остаточного покарання має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.

Проте, в порушення вказаної статті суд, застосувавши принцип часткового складання покарань (основного і додаткового), визначив остаточний розмір додаткового покарання на рівні призначеного покарання за окремий злочин.

Так, суд за ч. 2 ст. 366 КК УКраїни призначив додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування, посади державного службовця в державних органах та їх апараті на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 364 КК України призначив додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування, посади державного службовця в державних органах та їх апараті на строк 2 роки, на підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно визначив додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування, посади державного службовця в державних органах та їх апараті також на строк 2 роки.

Крім того, у відповідності до ст. 335 КПК України міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

В порушення вказаної статті суд, застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, в резолютивній частині вироку не зазначив від якого покарання, основного чи додаткового його звільняє.

Крім цього, згідно з вироком Згурівського районного суду від 23 січня 2007 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 510 грн. та призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування, посади державного службовця в державних органах та їх апараті на строк 1 рік. Вказаний штаф засудженим ОСОБА_1 сплачено 9 січня 2008 року (а. с. 198).

Згідно з п. 3 ст. 89 КК України особи, які засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, визнаються такими, що не мають судимості, після виконання цього покарання.

Відповідно до інформації кримінально-виконавчої інспекції Згурівського району, вирок Згурівського районного суду від 23 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 на виконання не надходив (додаток № 2).

Таким чином, на момент винесення вироку додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування та посади державного службовця в державних органах та їх апараті на строк 1 рік за попереднім вироком залишилось не виконаним.

За таких обставин вирок суду підлягає до скасування.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Згурівського районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року стосовно ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду.