Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 5 листопада 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 року, яким частково скасовано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 квітня 2009 року про засудження

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу –

27 вересня 2006 року за ч. 2 ст. 185,

ч. 2 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України

на три роки шість місяців позбавлення волі,

звільненого 27 травня 2008 року на підставі ст. 408 КПК України,

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1.000 грн. на відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 серпня 2008 року, перебуваючи в стані сп’яніння у кафе "Чайка" по Комсомольському бульвару в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, відкрито викрав у ОСОБА_2 золотий ланцюжок з хрестиком на суму 4.440 грн. 60 коп.

Своїм вироком апеляційний суд призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі, а в решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки його злочинних дій, вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення місцевого суду про застосування до нього положень ст. 69 КК України і призначив йому надмірно суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки судових інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які були предметом судового дослідження, в касаційній скарзі не оспорюються.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною і в колегії суддів сумніву не викликає.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом, яке, на думку засудженого, є надмірно суворим, то з цими доводами погодитись не можна.

Як убачається з вироку, місцевий суд при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_1 всупереч положенням ст. 65 КК України недостатньо повно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і дані про особу винуватого, який неодноразово судимий, у стані сп’яніння вчинив тяжкий злочин, щойно звільнився з місць позбавлення волі. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав рішення місцевого суду про застосування до засудженого положень ст. 69 КК України незаконним.

Отже, вважати, що апеляційний суд допустився упередженості і призначив засудженому надмірно суворе покарання, на що вказується в касаційній скарзі, підстав немає.

Будь-яких даних, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм КПК України (1001-05) , не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 року щодо нього – без зміни.