Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2009 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Донецька, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на дев’ять років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на одинадцять років позбавлення волі;

- за ст. 348 КК України на десять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання – дванадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_2 засуджено за вчинення інкримінованих йому злочинів за таких обставин.

2 квітня 2009 року у вечірній час ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 розпивали спиртні напої у АДРЕСА_2. ОСОБА_2 розсварився з ОСОБА_3 та на ґрунті особистих неприязних відносин вирішив позбавити її життя.

Цього ж дня приблизно о 21-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_2 настиг ОСОБА_3 неподалік від зазначеного будинку та умисно, бажаючи настання її смерті, завдав їй ножем, що був при ньому, не менш ніж п’ять ударів в життєво-важливі органи – живіт та тулуб, від яких потерпіла впала на землю, та вважаючи, що від отриманих ушкоджень ОСОБА_3 помре, з місця події зник.

Однак смерть ОСОБА_3 не настала з причин незалежних від волі ОСОБА_2, оскільки їй своєчасно було надано медичну допомогу.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій було спричинено: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з зачеревною гематомою, колото-різана рана поясничної області зліва, дві колото-різані рани в середній третині правого плеча, колото-різана рана нижньої третини лівого передпліччя, садна 5-го пальця правої кисті, крововилив лівого передпліччя.

Після повідомлення працівниками швидкої допомоги черговому міліції про ножові поранення ОСОБА_3 та проведення відповідних оперативно-розшукових заходів, міліціонери ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 3 квітня 2009 року приблизно о 3-й годині 15 хвилин прибули до АДРЕСА_3, де мешкав ОСОБА_2 та почали підніматися сходами до його квартири.

На східцях п’ятого поверху ОСОБА_10, який ішов першим, побачив ОСОБА_2 з ножем у руці та представившись працівником міліції, наказав кинути ніж. Проте ОСОБА_2, усвідомлюючи, що буде затриманий, з метою умисного вбивства працівника міліції у зв’язку з виконанням ним своїх службових обов’язків, завдав ОСОБА_10 удару ножем в область серця. Цей злочинний намір не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_10 був одягнутий у бронежилет.

У своїй касаційній скарзі захисник зазначає про незаконність засудження ОСОБА_2 за ст. 348 та ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України і твердить, що висновок суду в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

На думку захисника, не встановлено і точного часу вчинення інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, а наявні в справі суперечності не були усунуті судом.

У касаційній скарзі міститься прохання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора про необхідність залишення скарги без задоволення, а судового рішення щодо ОСОБА_2 – без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, за епізодом замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 ОСОБА_2 повністю визнав себе винним та дав детальні показання щодо заподіяння потерпілій ножових поранень.

За показаннями потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_2 бив її ножем у бік, груди та живіт, приказуючи при цьому, що смерті вона не уникне. Втрачаючи свідомість, вона впала на землю, після чого їй було надано медичну допомогу.

При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_3 підтвердила ці показання (т.2 а.с 1-25).

Свідок ОСОБА_4 під час досудового слідства стверджував, що бачив біля будинку № 151 по вул. Черняхівського ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і чув, що вони сварилися. Потім звернув увагу, що ОСОБА_2 почав відходити від ОСОБА_3, а вона попросила викликати швидку допомогу, сказавши, що ОСОБА_2 ударив її у нирку.

Згідно з даними протоколу огляду місці події на землі біля будинку, де ОСОБА_3 були спричинені ножові поранення, виявлено плями крові (т.1 а.с. 63-78).

За висновком судово-медичної експертизи виявлене у ОСОБА_3 проникаюче колото-різане поранення черевини є небезпечним для життя, інші тілесні ушкодження є легкими (т.2, а.с. 99-101).

Дії ОСОБА_2 у цій частині апеляційний суд правильно кваліфікував за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 як замах на умисне вбивство.

Не викликає у колегії суддів сумніву і правильність висновку апеляційного суду в частині доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні протиправних дій щодо ОСОБА_10

Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначав, що після прийняття рішення про затримання ОСОБА_2, він разом із іншими працівниками міліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшли у під’їзд будинку, де той мешкав. Піднявшись на п’ятий поверх, побачив ОСОБА_2 з ножем у правій руці та крикнув:"Міліція, кинь ніж!". Після цього ОСОБА_2 сильно ударив його ножем в область серця, пошкодивши бронежилет. За мить нападник був обеззброєний та затриманий.

При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_10 підтвердив ці показання (т.2 а.с 26-43).

Аналогічні показання дали й безпосередні очевидці події ОСОБА_9 та ОСОБА_8

За висновком судової медико-криміналістичної експертизи на передній поверхні нагрудника бронежилета ОСОБА_10 виявлене колото-різане пошкодження, що утворилось від однократної дії клинка плоского колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, вилученого у ОСОБА_2 (т.2, а.с. 172-174).

Суд у сукупності з іншими доказами детально проаналізував фактичні дані, що містяться у показаннях ОСОБА_2, який заперечував вчинення ним будь-яких злочинних дій щодо ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які зазначали, що на момент затримання ОСОБА_2 у під’їзді не було світла, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці показання направлені на уникнення винного від кримінальної відповідальності за вчинене. При цьому у вироку зазначено, якими саме доказами спростовуються показання підсудного та свідків у цій частині, та чому суд їх відкинув, поклавши в основу своїх висновків інші досліджені в судовому засіданні докази.

Дії ОСОБА_2 за цим епізодом правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 та ст. 348 КК України.

Отже, доводи касаційної скарги захисника про незаконність засудження ОСОБА_2 за епізодом вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_10 колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно з вимогами ст. 64 КПК України як органом досудового слідства так і судом було встановлено час вчинення ОСОБА_2 злочинних дій щодо ОСОБА_10, а тому доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Покарання ОСОБА_2 за вчинені ним злочини призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо засудженого, а тому немає й підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.