Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Малиновського районного суду Одеської області від 29 вересня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Одеси, громадянина України,

не судимого,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

уродженця с. Пенькове Іванівської області РФ,

росіянина, громадянина РФ,

такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі кожного.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на них обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони 6 грудня 2006 року приблизно о 15 годині, перебуваючи в приміщенні бані комплексу "Оздоровчий центр", розташованого по вул. Косвенній, 47 у м. Одесі, будучи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи спільно, умисно завдали чисельні удари руками і ногами в область голови Шевченко О.А., спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та правильності кваліфікації їх дій, порушує питання про скасування постановленого щодо них вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам винних внаслідок його м’якості. При цьому посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який віднесений законом до тяжких, злочин було вчинено у стані алкогольного сп’яніння, а також ту обставину, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того зазначає, що ст. 69 КК України застосована судом при наявності лише однієї пом’якшуючої обставини. Вказує також на те, що суд, на порушення вимог ст. 334 КПК України, не мотивував свого рішення щодо звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України з урахуванням особи винного суд може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, належним чином умотивувавши своє рішення, а відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він, навівши у вироку відповідні обґрунтування, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Цих вимог закону суд при призначенні покарання засудженим не дотримався і своє рішення про можливість застосування ст. 69 КК України належним чином не мотивував і не вказав у вироку, які ж саме встановлені ним обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, суд всупереч вимогам ст. 334 КПК України взагалі не навів у вироку жодних мотивів на обґрунтування висновку про можливість їх виправлення без відбування покарання.

Отже, колегія суддів вважає, що суд допустив такі порушення чинного закону, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового розгляду справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованому їм злочині, то, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про їх особи та конкретних обставин справи і наслідків учиненого злочину, призначене їм покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України є явно несправедливим через його м'якість.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, розгляд її судом відбувався у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, за відсутністю потерпілої. При цьому в матеріалах справи відсутні дані про те, що вона була повідомлена як за місцем прописки, так і за місцем фактичного проживання (т. 1 а. с. 58) про день розгляду справи в суді.

Наведене свідчить про істотне порушення судом прав потерпілої, яке має бути усунено під час нового розгляду справи в суді.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання задовольнити.

Вирок Малиновського районного суду Одеської області від 29 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 с к а с у в а т и, а справу направити до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.