Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 3 листопада 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2009 року.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2009 року засуджений:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий вироком від 10 березня 1998 року за ст. 94 КК України 1960 року до 11 років позбавлення волі, звільнений 7 лютого 2008 року умовно-достроково на 8 місяців 12 днів обмеження волі,

за п.п. 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, будучи раніше судимим за умисне вбивство, 22 березня 2009 року, близько 22 год., у АДРЕСА_1, у будинку, де він проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2, 1947 р.н., на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли під час спільного вживання алкогольних напоїв, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, умисно і діючи з особливою жорстокістю наніс численні удари кулаками батькові в область грудини, тулуба та голови. Після цього ОСОБА_1 продовжував наносити удари потерпілому металевим утримувачем, а потім цим же предметом надавив потерпілому на шию, від чого у результаті здавлювання органів шиї настала смерть ОСОБА_2

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 убачається, що засуджений просить вирок суду змінити, пом’якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що суд залишив поза увагою такі обставини, що пом’якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, викликаного провокаційними діями потерпілого. Також вважає, що суд необгрунтовано відхилив клопотання захисту про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора, який вважає вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, а покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного вбивства з особливою жорстокістю свого батька ОСОБА_2 як особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

ОСОБА_1 визнає свою вину у тому, що від його дій настала смерть ОСОБА_2, але вважає, що його дії були вчинені у стані сильного душевного хвилювання.

Одним із критеріїв стану сильного душевного хвилювання в момент скоєння злочину є раптовість вчинення дій як безпосередня реакція на подію, що їх викликала, внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2009 року ОСОБА_1, вживаючи спиртні напої разом зі своїм батьком ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли між ними під час словесних суперечок, умисно і діючи з особливою жорстокістю наніс удари кулаками батькові в область грудини, тулуба та голови, а після цього взяв на кухні металевий утримувач, яким продовжував завдавати удари потерпілому, та цим же предметом здавив органи шиї ОСОБА_2, внаслідок чого настала смерть останнього від механічної асфіксії.

Характер поведінки ОСОБА_1 до вчиненого, під час події злочину та після нього свідчить про те, що він не перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Згідно з даними висновку комплексної амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи від 27 квітня 2009 року ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждав та у період вчинення злочинних дій ознак тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 128-129).

З наведеного убачається, що ОСОБА_1 під час вбивства свого батька ОСОБА_2 в стані сильного душевного хвилювання не перебував, оскільки у справі встановлено, що з боку потерпілого будь-яких протиправних дій щодо засудженого чи дій, які б ображали його гідність і могли б викликати такий стан, не було.

Висновком судово-медичної експертизи від 24 квітня 2009 року, встановлено, що характер, множинність, обширність та особливості анатомічної локалізації заподіяних потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень вважаються такими, що при збереженні свідомості під час травмування супроводжувалися значним фізичним болем, інтенсивність якого обумовлювалась як характером ушкоджень, так і індивідуальними реактивними властивостями організму потерпілого (а.с.88-93).

З матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 під час заподіяння йому тілесних ушкоджень перебував у свідомості, а у процесі позбавлення його життя, нанесення йому великої кількості тілесних ушкоджень та здавлювання металевим утримувачем органів шиї, завідомо для засудженого ОСОБА_1 ці дії заподіювали потерпілому особливі страждання.

За таких обставин суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за п.п. 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на те, що суд в порушення вимог КПК України (1001-05) під час розгляду справи відмовив у клопотанні про призначення стаціонарної психіатричної експертизи є безпідставними, оскільки відносно ОСОБА_1 проведено комплексну амбулаторну судово-психолого-психіатричну експертизу, правильність висновків якої, як вбачається із матеріалів справи, сумнівів не викликає.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання його особі та тяжкості злочину, а також внаслідок неврахування судом обставин, які пом’якшують покарання, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, те, що засуджений був раніше судимим за умисне вбивство, дані про його особу, а саме те, що він після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, зловживає спиртними напоями і потребує примусового лікування (а.с. 123), порушував громадський порядок, внаслідок чого стосовно нього було встановлено адміністративний нагляд (а.с. 169), правила якого він неодноразово порушував і притягався до адміністративної відповідальності (а.с. 171-172). Також суд врахував обставини, що обтяжують покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння і щодо особи похилого віку та обгрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виявив щирого каяття і активного сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи наведене, суд правильно дійшов висновку про те, що до ОСОБА_1 не є можливим застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк, і обгрунтовано призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Підстав для пом’якшення ОСОБА_1 покарання, про що ставиться питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2009 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.