Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. на судові рішення щодо ОСОБА_2

вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2007 року,

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця с. Світлодарськ Дебальцевського району Донецької області, зареєстрованого в м .Артемівськ, мешканця м. Лозовая Харківської області, судимого:

- 19.07.2001 року за ч.2 ст. 215-3, ст.ст. 44, 45 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік і сплатою штрафу в сумі 680 грн.;

- 18.04.2002 року за ч.1 ст. 309, ст. 71 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 12.09.2003 року умовно-достроково на 5 місяців і 4 дні,

- засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2. засуджено за те, що він 19.05.2007 року, близько 23 год. 00 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння з метою відкритого викрадення чужого майна, біля будинку АДРЕСА_1 підійшов до ОСОБА_3 та, застосувавши насильство, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а саме схопивши рукою його голову та штовхнувши в потилицю, чим спричинив фізичний біль, відкрито зірвав з ременя штанів ОСОБА_3 його мобільний телефон "Nokia 6060" з чіп-картою та сумку до цього телефону, заволодівши майном потерпілого на суму 525грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2008 року вирок щодо ОСОБА_2. залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 вказує, що судом були неправильно встановлені фактичні обставини справи та неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_2. за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки він насильства до потерпілого ОСОБА_3 не застосовував. Стверджує, що суд безпідставно послався у вироку на дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 299 КК України, оскільки фактично досліджував по справі не тільки показання підсудного, але й інші докази. Посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_2 суд недостатньо врахував те, що він вину у вчиненні злочину визнав частково, щиро розкаявся, надавав допомогу слідству та суду при розгляді справи, потерпілому було повернуто викрадене майно, характеризувався позитивно, мав на утриманні неповнолітню дитину та хвору матір. Стверджує про формальний розгляд справи судом апеляційної інстанції. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2. змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.2 ст. 186 КК України на ч.1 ст. 186 КК України та пом’якшити призначене судом покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2. у вчиненні грабежу, поєднаному з насильством, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, розглянутими судом у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_2. підтверджена його показаннями, даними на досудовому слідстві і в суді, в яких він визнав свою вину у відкритому викраденні майна ОСОБА_3 на суму 525 грн. 50 коп. й те, що мобільний телефон потерпілого було виявлено під час розслідування справи і повернуто, а також показаннями потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві і в суді, в яких він послідовно вказував, що під час відкритого викрадення його майна на суму 525грн. 50 коп. до нього було застосовано насильство і пояснював, яке саме і за яких обставин.

Зазначеним показанням підсудного та потерпілого щодо механізму відкритого викрадення майна та характеру застосованого при цьому до потерпілого насильства суд дав у вироку належну оцінку, обґрунтовано визнавши достовірними в цій частині показання потерпілого ОСОБА_3

Підстав вважати, що ОСОБА_3. обмовив ОСОБА_2. або неправильно сприймав дії останнього, по справі не встановлено.

За таких обставин суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_2. у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 186 КК України. Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2. на ч.1 ст. 186 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що при частковому визнанні ОСОБА_2. своєї вини суд у судовому засіданні, роз’яснивши положення закону ОСОБА_2 та відібравши у нього відповідну заяву, постановив досліджувати докази в порядку ч.3 ст. 299 КПК України, а потім усупереч визначеному порядку фактично дослідив, крім показань підсудного, ще й інші докази та у вироку зазначив про дослідження доказів у спрощеному порядку, не свідчать про істотні порушення судом кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Окрім того, з матеріалів справи видно, що при встановленні судом порядку дослідження доказів ніхто з учасників розгляду справи, в тому числі і підсудний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1, не заперечували проти дослідження доказів у встановленому судом порядку і, з урахуванням показань в судовому засіданні підсудного та потерпілого, не наполягали на виклику й допиті по справі свідків для дачі ними показань щодо обставин розпорядження ОСОБА_2. викраденим мобільним телефоном потерпілого.

Покарання ОСОБА_2 призначено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 186 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, а також даних про особу засудженого, які детально наведені у вироку суду. Судом також ураховано як обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та як пом’якшуючі покарання обставини щире каяття та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Посилання захисника ОСОБА_1. на те, що ОСОБА_2 надавав допомогу слідству, спростовуються матеріалами справи, з яких видно, що він тривалий час перебував у розшуку, при затриманні з метою введення слідства в оману назвав вигадане прізвище та інші анкетні дані, по справі фактично свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, визнавав частково.

Викрадений у потерпілого телефон був виявлений і повернутий потерпілому органами досудового слідства, у зв’язку з чим відсутність матеріальних претензій потерпілого до ОСОБА_2 також не може бути підставою для пом’якшення призначеного йому покарання.

Призначене засудженому ОСОБА_2. покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і підстав вважати його невиправдано суворим - немає.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 13.11.2008 року відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Таким чином, підстав для зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 як про це порушено питання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1., не встановлено, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги, колегія суддів не знаходить і підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1. на судові рішення щодо ОСОБА_2